Коли я була маленькою, батько частенько повертався додому з роботи напідпитку. Добре запам’ятала моє саме перше вересня. На лінійку відвела мене бабуся. Мама теж хотіла піти, але в неї не вийшло. Батько теж не з’явився.
Я дуже добре запам’ятала той день. Мама вранці пов’язала на хвостики два білих банта, у мене були новенькі черевички. Мені шалено подобалася чиста шкільна форма. До обіду нас всіх відпустили.
Я йшла додому з бабусею і тримала її за руку, як раптом бабуся зупинилася і повела мене в обхід. Я не хотіла робити гак, бо до будинку залишалося приблизно півтора кварталу. Але бабуся сказала, що щось забула у подруги; ми терміново повинні повернутися. Тут я побачила батька. Він лежав у канаві.
Дуже злякалася за тата і побігла до нього. Я думала, що він захворів, лежить в канаві. Не розуміла, чому йому ніхто не хоче допомогти. Але тато розвернувся і я пронюхала смердючий кислий запах перегару. Це було огидно. Я заплакала. Зрозуміла, що тато знову напився. Бабуся довела мене до дому і приготувала яєчню з котлетами. Я зовсім не хотіла їсти. Переживала за тата. Боялася, що він захворіє в канаві.
Далі було тільки гірше: батько майже щовечора повертався додому п’яним. У третьому класі стала випивати і моя мама. Бабуся забрала мене до себе. Спочатку я на вихідні приходила до батьків. У п’ятому класі бабуся посадила мене за кухонний стіл, сіла навпроти і взяла з мене слово, що я ніколи не буду вживати алкоголь. Я заприсяглася, що ніколи не буду пити. Бабуся розплакалася. Бабуся зізналася, що моїх батьків засудили. Я не до кінця розуміла значення слова «засудили». Думала, що їх принизили або щось подібне. Але ні, їх засудили на 5 років перебування виправно-трудової колонії-поселення.
До речі, бабуся до цих пір жива. Я вже доросла, мені 31 рік. Є двоє діточок. І ще… я не порушила клятву. Ніколи не порушу.
Автор: k##########@mail.ru
