США дуже обережно висловлюються про протести в Гонконзі. Чому ведучий з Китаєм «торгову війну» Дональд Трамп відмовився критикувати Сі Цзіньпіна?
Автор:
Гасанов Камран
Протести в Гонконзі вийшли на новий рівень. Якщо раніше мітингувальники використовували методи, описані в книзі Джина Шарпа «198 методів ненасильницьких дій», то тепер вони стали більш радикальні.
Захоплення будівлі парламенту
1 липня, використовуючи візки в якості тарана протестувальники приступили до штурму парламенту. Сотні молодих активістів вдалося зломити опір поліції і зайняти будівля Законодавчої ради. Вони обшукували столи в пошуках документів, зривали портрети і підняли чорний прапор з написом «Іншого шляху немає». Так бунтарі показують, що інших способів зупинити просувний секретарем Гонконгу Керрі Лем закон про екстрадицію не залишилося. Після захоплення будівлі протестувальники розгорнули парасольки і встановили барикади. Але вже через пару годин прибув ОМОН і очистив будівлю.
Демонстрації, на які зібралися близько 500 тисяч жителів з 7,3 млн населення найбагатшого міста Піднебесної, приурочені до 22-річної річниці повернення Гонконгу Британією під китайський суверенітет. Щороку 1 липня гонконгці святкують особливий статус міста під гаслом «одна країна, дві системи».
Камінь спотикання – закон про екстрадицію
Але в цьому році святкування було затьмарене запропонованим Лем законопроектом про екстрадицію злочинців континентальний Китай. Його противники побоюються, що ця норма дозволить висилати і карати в КНР людей за політичними поглядами, а також бізнесменів, які ухиляються від сплати податків. Лем спробувала їх заспокоїти тим, що закон потрібен, щоб передавати вбивць Тайваню – іншому спірного регіону Китаю. Пояснення небезпідставне. Адже в Гонконзі досі ховається чоловік, який убив і расчленивший свою дівчину в одному з тайваньських готелів.
Незважаючи на той інцидент, влада в Тайбеї сказали, що не потребують в законі про екстрадицію, тим самим підставивши керівника Гонконгу. Поступки з боку Лем не заспокоїли, а тільки розпалили її противників. Вони називають політика зрадником і вимагають його негайної відставки. Мітингувальники розгорнули плакати з написами «Убивчий режим» і вигукують гасло «Гонконг – це не Китай».
Амбіції Китаю
Протести в Гонконзі – ланка процесу, що відображає прагнення Пекіна повернути контроль над автономією, свободи якої закріплена угодою 1997 року з Британією, та відчайдушну спробу гонконгців цьому перешкодити. Останньою великою віхою стала «революція парасольок» 2014 року. Тоді народ обурився рішенням парламенту КНР «вручну» стверджувати трьох кандидатів на посаду керівника Гонконгу. Для мобілізації активістів були задіяний месенджер FireChat, що не вимагає підключення до інтернету. У підсумку Гонконг відстояв автономію.
Колумніст британської газети The Guardian Саймон Тісдалл зауважив, що відбуваються в Гонконзі заворушення є особистим випробуванням для авторитету Сі Цзіньпіна.
ЄС і Британія неохоче підтримали Гонконг
З іншого боку, не можна не відзначити намагання окремих країн використовувати гонконгський фактор як засіб тиску на Китай. США і Британія завжди виступали на боці протестувальників. Йде прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей зажадала, щоб Пекін поважав права і свободи, закріплені в китайсько-британської декларації 1984 року.
Ми стурбовані потенційними наслідками цих пропозицій, особливо враховуючи велику кількість британських громадян, які проживають в Гонконзі,
– сказала Мей.
Колишній губернатор Гонконгу Кріс Паттен вимагає від неї більш рішучих дій і закликає спростувати слова колишнього австралійського прем’єра про те, що підхід інших держав до зростаючого Китаю заснований на «страх і жадібність».
Європейський союз закликав Пекін і Гонконг до стриманості і діалогу. Верховний представник ЄС із закордонних справ Федеріка Могерини просить уникати ескалації і почати переговори, пише Reuters.
Торгова війна і мовчання Трампа
Не залишився осторонь і президент Сполучених Штатів, які в 2014 році китайські власті звинуватили у втручанні у внутрішні справи. Під час саміту G20 Дональд Трамп провів коротку бесіду з Сі Цзіньпіном.
«Я рідко бачив подібні протести, дуже сумно бачити їх», – сказав Трамп журналістам в Овальному кабінеті, висловивши надію на швидке вирішення конфлікту.
На відміну від 2014 року, в цих протестах США і Британія не демонструють великий активності. Якщо у випадку з Мей це можна списати на Brexit і тісні фінансові зв’язки Китаю, який торгує юанем через Лондон-Сіті, то реакція Трампа дивує. Адже він веде торговельну війну проти КНР і обклав половину її експорту в США митами.
Президент США Дональд Трамп..
Але відсутність критики Білого дому зовсім не виключає втручання американських структур в організації протестів. У Грузії Трамп теж мовчав, хоча зацікавлений у приході до влади Михайла Саакашвілі. Ймовірно, Білий дім витримує паузу. По-перше, закон про екстрадицію владою Гонконгу ще не прийнятий. Він, треба сказати, не влаштовує США, тому що підсилює Китай. Норма дозволяє китайським владі посилити контроль над фінансовими потоками. І в такому випадку Гонконг перестає бути офшором, куди витікає капітал з континентального Китаю.
Другий мотив полягає в домовленостях Трампа та Сі в Осаці про новий перемир’я в торговій війні. Будь-яка необережність президента США в гонконзькій питанні може відбити готовність Пекіна йти на поступки. Тому-то Вашингтон, мабуть, і витримує «мхатівську паузу».
Джерело: http://frontier.net.ua/
