З моменту першого польоту людини в космос люди почали планувати освоєння Місяця, Марса чи Венери, проте прогрес йшов не так швидко, як мріяли фантасти і футурологи. Щоб дозволити людям довго перебувати далеко від Землі, потрібно вирішити безліч завдань: спроектувати і побудувати надійний транспорт, знайти спосіб виробляти всі необхідні людині ресурси (харчі, воду, кисень, електроенергію, матеріали для будівництва і предметів побуту), навчитися справлятися з будь-якими ситуаціями без допомоги з Землі, в тому числі надавати медичну допомогу. На рішення останньої задачі спрямовані експерименти, які проводить Сеченовский університет.
Науковий керівник проекту, завідувач відділом передових клітинних технологій Сеченовского університету Олексій Люндуп, описує суть експерименту так: «Ми плануємо вивчати вплив факторів космічного польоту на виживання культур різних эукариотических кліток: спочатку підуть самі прості клітини, невибагливі до умов культивування, а потім перейдемо до найскладніших, людським клітинам, різних їх комбінацій».
Біореактор повинен забезпечувати умови для виживання клітин і захищати їх від впливу негативних умов космічного польоту, забезпечувати поживними речовинами. Клітини в ньому знаходяться у тривимірній структурі, через яку пропускають потік живильної рідини. Постановник експерименту, провідний науковий співробітник Михайло Крашенинников розповів, що завдяки такому пристрою можна уникнути загибелі клітин: зазвичай при низькій гравітації культури клітин, пристосовані до життя у прикріпленому стані, не можуть отримувати живлення і гинуть.
Кінцева мета експериментів — знайти спосіб вирощувати в невагомості стовбурові клітини кісткового мозку, які космонавти (або жителі майбутніх колоній) зможуть використовувати для загоєння ран, опіків, зрощення кісток після переломів. «Ми це робимо для того, щоб надалі використовувати власні або донорські клітини кісткового мозку членів екіпажу для терапії в умовах тривалого польоту. Тобто клітини використовуються не просто заради науки, а для того, щоб потім ще лікувати космонавтів», — додав Олексій Люндуп.
На наступних етапах проекту планується протестувати роботу біореактора з клітинами на МКС. Вчених цікавить, чи можуть клітини розвиватися в невагомості так само, як на Землі, як вони будуть виживати під час тривалого польоту, від яких умов залежить їх стан. Схожі дослідження проходять в США, але американські вчені концентруються на клітинах нервової системи. До цього вже проводилися досліди з клітинами рослин, тварин, з прокариотами.
Проект Сеченовского університету розпочався в 2016 році і завершиться в 2024 році. Ці експерименти увійшли в довгострокову програму науково-прикладних досліджень і експериментів, планованих на російському сегменті МКС, її розділ з космічної біології та біотехнології. Досить багато часу знадобилося, щоб розробити методологію експериментів, програму досліджень, спланувати досліди. До експериментів, які повинні проводитися на орбіті, підходять дуже відповідально: і час, і ресурси на МКС обмежені, і доводиться продумувати все до дрібниць, щоб отримати максимум користі від кожного експерименту. Поки вчені відчувають реактор, перевіряють його роботу в різних умовах.
В організації і проведенні експериментів бере участь Роскосмос як замовник досліджень, РКК «Енергія» імені С. П. Королева, ФГБУ «НДІ ЦПК ім. Ю. А. Гагаріна» (Зоряне містечко) і Цндімаш. Обладнання за замовленням та дизайну вчених виробляє Компанія «БиоТехСис». До всіх проектів підключають студентів Сеченовского університету, які виконують окремі етапи роботи по підготовці експериментів. Один з них, Лев Абдуллаєв, займався опрацюванням біореактора, в 2017 році виграв грант за програмою «Розумник НТІ».
