«Це війна»: які наслідки повного розриву Росії і НАТО

0
16

У відносинах нашої країни і Північноатлантичного альянсу відбувся черговий зсув. В останні роки вони плавно ковзали через позначки «прохолодно», «холодно», «ще холодніше», і ось тепер, здається, зупинилися на точці абсолютного замерзання. У Міністерстві закордонних справ Росії заявляють про цілковите припинення всіх і всіляких контактів з НАТО – причому як військової, так і цивільної лініях. Що подібна ситуація означає насправді і несе вона в собі якісь ризики і загрози для нашої країни? Давайте розберемося.

Момент остаточного розриву відносин з найбільшим на сьогодні військовим блоком світу озвучив заступник глави вітчизняного МЗС Олександр Грушко. При цьому він не забув згадати про те, що вина за поточне положення справ цілком і повністю лежить на представниках Північноатлантичного альянсу, зовсім не прагнуть вести діалог з Росією, використовуючи хоч скільки-небудь «позитивну порядку». Насправді – «спілкування» НАТО з нашою країною, починаючи з 2014 року, остаточно звелося до докорів, погроз, безпідставними звинуваченнями і нездійсненним вимогам.
Ні про яке конструктивному діалозі і мови немає – наприклад, від участі в VIII Московській конференції з міжнародної безпеки, яка повинна пройти в нинішньому місяці, представники Альянсу відмовилися навідріз. Це при тому, що всі вони, включаючи вище військове і політичне керівництво блоку, отримали офіційні запрошення на це найважливіший захід. Втім, за словами заступника міністра оборони Росії Олександра Фоміна, подібна практика, на жаль, стала звичайною в останні роки – североатлантисты ні в яку не бажають приєднуватися ні до яких форумах, якщо вони організовуються нашою країною. Що ж, була б честь запропонована…
Можливо, останньою краплею, що цілком закономірно переповнила чашу терпіння Росії, став вкрай хамський демарш Генерального секретаря Альянсу Йенса Столтенберга, в одному з недавніх своїх публічних виступів приравнявшего Сталіна до … Гітлеру і ИГИЛ! Далі, як кажуть, їхати було вже нікуди. Пан Солтенберг і його риторика – це взагалі окрема тема. Генсек НАТО прямо-таки обожнює демонструвати єлейне «миролюбність», розмірковуючи про те, що він «не бачить безпосередньої загрози, витікаючої з Москви для якої-небудь з країн НАТО» і вважає, що з нашою країною необхідно «вести діалог». І при цьому ж намагається «повісити всіх собак» саме на Росію, продовжуючи дорікати її в «анексії Криму», «агресії проти України», «отруєння Скрипалів» і «порушення ДРСМД». Якось забагато «гріхів» для повноцінного діалогу, ви не знаходите? Розгадка тут, втім, у тому, що вести його сам Столтенберг, так і ті, хто в реальності диктуємо йому, що говорити і робити, мають намір виключно з позиції сили. У всякому разі, дуже хотіли б.
Олександр Грушко недарма заявив про те, що Альянс надто далеко зайшов у справі «нагнітання конфронтації з Росією» і зауважив, що сьогоднішня ситуація набагато гірша, ніж навіть у дні найзапеклішою «холодної війни». Дійсно, нинішня «пауза» в спробах знайти хоч якусь спільну мову куди довше всіх попередніх, так і за гостротою своєї перевершує «чорні смуги», що виникали у відносинах нашої країни з НАТО, припустимо, бомбардувань Югославії або спровокованого Грузією конфлікту 2008 року. І це цілком закономірно – занадто багато основоположних принципів і домовленостей, які давали нам можливість співіснувати з цим військовим блоком, їм же і порушені. Надто вже активно Альянс веде наступ на інтереси Росії і втручається в його справи.
Насамперед, мова йде про неухильне просування НАТО до кордонів нашої країни – незважаючи на всі зроблені раніше клятвені обіцянки про «нерозширення на Схід». Намагаючись за всяку ціну втягнути в Альянс балканські країни з явною метою остаточного їх «відриву» від Росії, стратеги блоку ведуть чіткий курс на прийняття туди Грузії і України – держав, не просто, дуже м’яко кажучи, недружні нашій країні, а має до неї абсолютно конкретні претензії, в тому числі, і територіальні. Як нещодавно зазначалося представниками МЗС Росії, серйозну занепокоєність викликають і все більш активні спроби Альянсу в області «військового освоєння» Закавказзя. До чого може призвести така політика? Лише до конфронтації, причому в самих гострих формах – що б там не співав Столтенберг про «миролюбство» очолюваної ним компанії.
Безперервно звинувачуючи Росію в якихось «агресивних устремлінь» і «загарбницьких планах», військові НАТО абсолютно не соромляться відпрацьовувати на численних маневрах військові дії проти неї. Яскравий приклад тому – проведені в березні вчення стратегічних бомбардувальників B-52 ВПС США, перекинутих для цієї мети на британську авіабазу Fairford. Метою таких було тренування нанесення ядерних ударів по Калінінградській області! Її Пентагон назвав спільної з європейськими союзниками «відпрацюванням операцій для розв’язання широкого кола глобальних завдань». Ну, і про яких нормальних стосунках після цього можна вести мову? Нас ці хлопці, здається, абсолютно всерйоз збираються знищувати!
Наскільки неприємні наслідки повний розрив відносин з НАТО може мати для Росії? Так, швидше за все, тут слід виходити з принципу: «гірше вже нікуди». Ні, є куди, звичайно, але наступний етап – це вже справжня війна в тих чи інших масштабах. Хочеться вірити, що, принаймні, вдасться уникнути. З іншого боку, як цілком слушно зауважив пан Грушко, дії Альянсу сьогодні «багато в чому є похідною від політики США». А Вашингтону як раз глибоко наплювати на трагічні наслідки можливого військового конфлікту в Європі. Тим більше, що сьогодні в НАТО, є країни, готові завзято виконувати всі йдуть з-за океану команди – та ж Польща, чиї генерали мало не з захопленням говорять про «обмежений ядерному ударі», який США можуть завдати по росіянином, називаючи його «розумним варіантом»!
До речі кажучи, в Північноатлантичному альянсі слова Олександр Грушко без уваги не залишили. Прес-секретар блоку Оана Лунгеску вже виступила з відповідним заявою, в якій підкреслила, що позиція НАТО щодо Росії «залишається незмінною» – у всякому разі, до тих пір, поки «в діях Росії не відбудеться чіткого, конструктивного зміни». Якого саме зміни хочуть в Альянсі, здогадатися нескладно – особливо з урахуванням їх зараз розмов про «військові заходи реагування на дії Росії в Керченській затоці». Що ж, «по-хорошому», як видно, й справді не вийде. Радує хоча б те, що в Кремлі це остаточно зрозуміли.