Нижні шари місячної кори, які дозволять відновити історію супутника Землі, можна знайти в кратері Аполлона на краю самого великого і глибокого кратера Місяця – кратера Ейткена, повідомили американські вчені на 41-й конференції NASA з планетології і досліджень Місяця.
Кратер Ейткен виник біля південного полюса молодого Місяця після зіткнення з астероїдом. Його діаметр – майже 2,4 тис. кілометрів, а глибина – понад 8 км: в такий кратер помістяться Сполучені Штати від східного узбережжя до штату Техас.
На краю самого великого місячного кратера знаходиться 538-кілометровий кратер Аполлона, де команда вчених під керівництвом Ноа Петро (Noah Petro) з Центру космічних польотів Годдарда в Гринбелте виявила породу, схожу по складу з розплавленої породи у кратері Ейткен.
Учені зробили своє відкриття за допомогою приладу M3 (Moon Mineralogy Mapper) на борту індійського зонда «Чандраян-1». Аналіз спектру зображень, отриманих з M3, показав подібність порід в кратерах Аполлона і Ейткена.
Коли Місяць тільки сформувалася, розплавлені важкі елементи, наприклад, залізо, опустилися ближче до ядра, а більш легкі, такі як кремній, калій і натрій, що залишилися на поверхні, утворивши місячну кору. У Эйткене від зіткнення з астероїдом ці шари розплавилися і змішалися.
За даними вчених, вміст заліза в басейні Аполлона менше, ніж у Эйткене, але більше, ніж у сусідніх кратерах, що вказує на те, що породи, які відкрив кратер Аполлона, знаходяться десь між поверхнею Місяця і дном глибоких кратерів, подібних Ейткена.
За словами дослідників, ці кратери – одні із найдавніших на Місяці, оскільки вони покриті безліччю інших, більш пізніх кратерів. Проте астрономи зазначають, що приблизно половина реголіту, місячної породи, знайденої в басейні Аполлона, місцевого походження, тому M3 побачив здебільшого породи нижніх шарів кори, повідомляє РИА Новости.
