Великобританія прощається, але не йде

0
187

Минулого тижня відбулася подія, яка вимагає осмислення: Євросоюз погодився дати Великобританії відстрочку і не влаштовувати односторонній Брексит. Причому, відстрочку на цілих півроку. Хоча нещодавно в ультимативній формі вимагав визначитися до 22 травня.

У своєму пості «Чому ЄС випихає Великобританії» я явно недооцінив англійське вплив на еліти європейського субконтиненту, яке зберігає ця дивовижна країна. «Можливо, вперше у своїй історії Лондон загнаний у кут і погано уявляє, як діяти, щоб не помилитися», — зловтішно писав я.
Все він чудово уявляв і спокійно працював, не звертаючи уваги на крики по обидва боки Ла-Маншу. Швидше за все, сам же і організував цю димову завісу.
Каюсь, публічні дебати в парламенті і в Євросоюзі збили мене з пантелику. Адже абсолютно зрозуміло, що ніхто не відміняв ні таємну дипломатію, ні підкупи. Особливо коли на кону трильйони доларів, євро або фунтів стерлінгів, тут кому ніж звично вважати.
Минулого місяця я змалював ситуацію, в якій опинилася Британія зі своїм помилковим, як з’ясувалося, референдумом за вихід з Євросоюзу. Якщо коротко, глобалістів, які набирали силу в США з часів закінчення Другої світової війни, раптово змінив націоналіст Трамп. Що і змусило Лондон переглянути своє ставлення до ЄС.
Сполучене Королівство вже не хоче спішно проводити Брексит, мета Корони — потягнути час до нових виборів президента США. І в залежності від того, хто стане наступним господарем Білого дому, приймати рішення, виходити з ЄС або залишатися.
Крім того, є ще одна важлива обставина. У 2020 році закінчується не тільки президентський термін Трампа, але і евросоюзовская семирічка. А адже Великобританія є донором, її частка в бюджеті ЄС приблизно 15 – 18 відсотків. Платити чи не платити кілька десятків мільярдів в загальний гаманець для виконання завдань наступної семирічки, теж залежить від того, країна вийде з Євросоюзу чи ні.
Як бачите, зійшлися два серйозних фактора. Тому, підозрюю, між Лондоном і евростолицами досягнутий таємний компроміс: всі зацікавлені в тому, щоб Брексит був відкладений.
Зрушити процес на півтора, а то і два роки — погодьтеся, непросте завдання. Та ще при мізерні шанси на успіх. Але досвідчені лондонські хлопці вирішували і не такі проблеми. Впоралися і з цим.
Перший Радник Її Величності Тереза Мей (саме так офіційно називається її посаду, прем’єр-міністр — це для лохів з решти світу) металася між Брюсселем і Лондоном, старанно зображуючи емоційний надрив. В цей час серйозні люди (можливо, Казначейства Її Величності) спілкувалися з європейськими політиками, і щось їм пояснювали на своєму бухгалтерському мовою. Думаю, не обійшли увагою нікого, хто хоч якось міг вплинути на остаточне рішення.
В результаті Великобританії буде надана відстрочка на півроку. А потім, думаю, ще і ще. Всі крики про негайне, ось прямо завтра звільнення без вихідної допомоги раптом стихли. Вже ніхто нікуди не поспішає і нічого не вимагає.
Вміють все ж англійці виходити з безвихідних ситуацій.