Більшість акторів приходять на знімальний майданчик після того, як отримують професійну освіту. Багато з них дебютують на театральній сцені, а потім починають кінокар’єру.
Але є і виключення з правил.
У радянському кіно було чимало прикладів того, як педагогам не вдалося розгледіти акторського таланту в тих, хто незабаром став легендою. Кого не взяли в театральні вузи, а хто і не намагався туди потрапити – далі в огляді. Напевно, в акторський талант Юрія Нікуліна вірив тільки його батько, який був керівником театрального гуртка.
Після школи Нікуліна призвали до армії, де він прослужив 7 років – з 1939 по 1946 рр. Він пройшов всю війну, при цьому мрії про сцену його ніколи не залишали. В останній рік служби Нікулін займався постановками аматорських вистав та організацією концертів. Після цього він вирішив вступити до ВДІКУ, але ні там, ні в інших театральних вузах ніхто з педагогів не повірив у те, що він може стати актором: в один голос говорили, що у нього є талант і артистизм, але при цьому він абсолютно не підходить для кіно.
Тоді Нікулін був змушений подати документи в студію клоунади при Московському цирку на Кольоровому бульварі. Це і вирішило його долю, назавжди пов’язавши її з цирком. Але в кіно Нікулін все-таки потрапив – коли для зйомок фільму «Дівчина з гітарою» режисерові знадобився комедійний персонаж. В цьому амплуа Нікулін виглядав дуже переконливо, і з тих пір йому часто стали пропонувати подібні ролі.
Так легендарний артист довів, що починати кінокар’єру можна і в 36 років.
Савелія Крамарова після школи не взяли ні в один з театральних вузів – ні зовнішність, ні здатності не справили ніякого враження на екзаменаторів. Тоді йому довелося вступити в Московський лісотехнічний інститут. Якийсь час він працював за спеціальністю, але продовжував мріяти про зйомки в кіно. І тоді Крамаров зважився на відчайдушний крок: він розіслав свої фотографії по всьому кіностудіям країни.
І несподівано для себе отримав запрошення на роль солдата Петькина у фільмі «Їм було дев’ятнадцять…». Так у 25 років він почав свою кінокар’єру. А перший гучний успіх прийшов до нього в 32 роки, після зйомок у фільмі «Невловимі месники». Тільки в 1972 р., в 38 років, Крамаров вступив до ГІТІС і здобув акторську освіту. Але навіть після цього його не прийняли ні в один з театрів.
На жаль, творча доля актора не була щасливою.
