Перевдягаюся, а в цей час в сусідній кабінці хтось веде переговори, ледь не зриваючись на крик. Підслуховувати не люблю, але довелося.
Суть спору, який не можна було перервати навіть заради примірки штанів, полягав у наступному. Якась дама наполегливо вимагала від свого колишнього, як я розумію, чоловіка, оплати випускної сукні для доньки.
Аргументи використовувала стандартні: випускний бал буває один раз в житті, а принцесою побувати треба. Весілля може в неї ще тільки в 30 років буде, або в 35, і взагалі, чи можна до неї не дожити, а випускну сукню треба тут і зараз, а то навіщо ж дівчинці молодість.
Другий потужний аргумент – як же вона в дешевому плаття буде як лохушка. У всіх однокласниць сукні як мінімум за 30 тисяч рублів, у одній взагалі за 50, а наша буде попелюшкою?
Третій, козирний аргумент жінки – те, що колишній чоловік сам не бідує. Нещодавно був помічений у костюмі за 12 тисяч рублів. Тобто, гроші є, а для дочки тулиться, що за скупердяйство, всі справи.
Згадуючи минуле, особисто я в свої 16 років в дорогій сукні не потребувала. Моє варто було, здається, 120 рублів за пошиття, плюс матеріал. І цього було цілком достатньо, незважаючи на те, що гімназія, в якій я вчилася, вважалася елітною, і у мене було багато заможних однокласниць. Точніше, однокласниць із заможними батьками.
Яка думка дівчинки, якою збираються придбати сукню за 30 тисяч (підозрюю, не сильно відрізняється від звичайного), я теж не знаю. Може бути, вона повністю підтримує ідею мами, а може, їй взагалі наплювати.
Мене в цій ситуації хвилює батько. Адже спонсором випускного балу, наскільки я розумію, повинен буде стати саме він. Відмовиться – буде оголошений ворогом народу, навіть якщо ця непотрібна трата йому зараз не по кишені. І як бути?
Як ви вважаєте, розлучений батько повинен оплачувати дитині тільки дійсно необхідне, або різні необов’язкові, але прийняті в суспільстві надмірності теж?
