Як будуть діяти Зеленський і Порошенко в останні дні перед вирішальним туром

0
22

21 квітня на нас чекає другий тур виборів, а 22 – 149-я річниця з дня народження в. І. Леніна. Збіг? Безумовно. Аж надто непорівнянні дати. Але, так чи інакше, велика сусідить з малим.
Бог з ним, з Леніним, спробуємо прикинути диспозицію сил у другому турі президентських виборів.

Стратегія
Обидва кандидати внесли досить суттєві зміни у свою стратегію.
Петро Порошенко пообіцяв протягом наступних п’яти років змінити все те, що наробив попередній президент. Зокрема, змінити кадрову політику, посилити боротьбу з корупцією і т. п. Він навіть нагадав, що є російськомовним (в сенсі, обмеження російської мови б’ють і по ньому, нещасному) і визнав, що Зеленський не є агентом Путіна (після чого портрети російського президента таємничим чином зникли з вулиць українських міст). Тепер ставка робиться не на «Порошенко чи Путін», а на те, що Зеленському доведеться мати справу не з Галкіним, а з Путіним.
Загалом, уваги армії стало менше, мова відійшов на другий план. Рада розглядала закон про мову всю тиждень, не провівши жодного результативного голосування, а віра взагалі десь розсмокталася.
З іншого боку, перед другим туром команда Володимира Зеленського нарешті почала виводити його в політичний простір. Двоє співробітників його штабу дали розгорнуте інтерв’ю «Лізі», в якому позначили основні положення його програми – т. зв. «10 перших рішень».
По-перше, сама по собі форма (не від першої особи і навіть не від консультантів, а у викладі журналістів) показує, що з програмою якось не склалося.
По-друге, при найближчому розгляді виявилось, що за трьома пунктами штабні працівники нічого виразного сказати не можуть.
По-третє, залишилися пункти були орієнтовані, в основному, не українцям, а Заходу. Команда Зеленського обіцяє не припиняти війну на Сході (у всякому разі, переговори з ЛДНР не плануються), розсадити по кріслах «єврооптимістів» та вже продемонстрували некомпетентність «варягів» (штаб потім цю інформацію дезавуював, але факт співпраці з тими і іншими не приховується), прийняти пакети законів про економічні реформи (суперечать рекомендаціям МВФ) і про народовладдя (цей пункт адресований громадянам України).
Втім, наявність і зміст програми на готовність громадян голосувати за Зеленського не впливають – голосують не за нього, а проти Порошенка.
Тактика
У тактиці кандидатів присутні два основних напрямки.
По-перше, це питання про дебати (їх проведення обов’язково перед другим туром). Кандидати зчепилися смерть.
Порошенко хтось переконав у тому, що він легко переграє Зеленського, тому важливо обов’язково провести дебати і краще не 19 квітня, як вимагає закон, а 14 – щоб був час розкрутити всі огріхи опонента.
Зеленський у відповідь виставив знущальні вимоги (зустріч на стадіоні, здати аналізи тощо), які Порошенко покірно виконав.
Саме чудове полягає в тому, що більшість експертів впевнені – дебати не нададуть ніякої або майже ніякого впливу на результат виборів. Просто для Порошенка це останній легальний спосіб якось переграти розвивається в неправильному напрямку кампанію.
По-друге, це масштабна кампанія чорного піару, для проведення якої був запрошений відомий фахівець з Ізраїлю (судячи по продукції, спеціаліст відстав від актуального стану політтехнологій на Україні років приблизно на 20).
Основний напрямок – звинувачення Зеленського у вживанні наркотиків. Хоча, здавалося б, треба бути повним ідіотом, щоб припустити наркоманію у людини, який сам же запропонував здати аналізи.
Судячи з усього, в штабі Порошенка реально не розуміють, що на даному етапі кампанії до Зеленському ніякий бруд не липне. Просто тому, що вона вважається походить від Порошенка, якому не довіряють.
По-третє, це підготовка до фальсифікацій.
З боку Зеленського виразних рухів у цьому напрямку не видно. Та ж Тимошенко, яка могла б йому допомогти в організації контролю, відмовилася від надання допомоги, і від подальшої боротьби. В штабі Порошенка їй дуже вдячні.
Втім, у команди президента теж в наявності серйозні проблеми. З регіонів приходять відомості про жахливий дефіцит кадрів у виборчих комісіях. Вакантні місця доводиться терміново заміщати бюджетниками. Судячи з усього, на місцях переигрались адмінресурсом – люди вважають за краще йти, щоб не нести відповідальність за фальсифікації… Так і глави адміністрацій, здається, вже стурбовані не перемогою Порошенко, а власним виживанням (хоча ситуація в Одесі була, швидше, випадковість – Максим Степанов пов’язаний з групою Коломойського).
Позиція Заходу
Захід, з початку кампанії старанно робив вигляд, що йому байдуже, хто переможе (за великим рахунком це дійсно так) до другого туру раптом перейнявся питанням, кого обирають ці білі тубільці.
Меркель і Макрон раптом висловили бажання зустрітися з Порошенком, чого він давно домагався. Це можна було б розцінити як вираження підтримки, якщо б не два «але».
По-перше, Порошенко ніякої виразної підтримки не отримав. Зокрема, йому в черговий раз було відмовлено в проханні припинити будівництво «Північного потоку» (взагалі прагнення Порошенко визначати політику ЄС щодо Росії розчулює, але ще більше дивує те, що ЄС це терпить, хоча, судячи з ситуації в ПАРЄ, терпіння вичерпується).
По-друге, напередодні зустрічі з Порошенком, Макрон зустрівся із Зеленським. Випадок не те, щоб зовсім вже безпрецедентний (зустрічався ж Бойка з російським прем’єром напередодні першого туру виборів), але вельми показовий, а для Порошенка – прямо образливий.
Позиція США ще більш вигадлива. Спочатку Курт Волкер висловив абсолютно явне схвалення Порошенко – мовляв, проводить курс потрібних Захід реформ, а ось Зеленський лише обіцяє їх проводити. Але тому Мері Йованович з дещо меншою визначеністю висловилася щодо прийнятності кандидатури Зеленського – з ним пов’язані якісь надії українського суспільства. Найцікавіше, що обидва цих чиновника належать до однієї партії глобалістів в американської адміністрації.
Загалом, ставка Заходу в цій ситуації невиразна, хоча, за великим рахунком, їх влаштує будь-який кандидат (на всякий випадок з ФБР була зробила витік щодо претензій до Коломойського – щоб Зеленський не зазнавався).
На наступний день
За опублікованими соціологічними даними, за Зеленського має намір голосувати 51% усіх виборців (що підозріло нагадує розмір антирейтингу Порошенко). Розрив фатальний – подолати його ніякими способами не можна.
Власне, у Порошенка всього три варіанти дій у цій ситуації.
Спробувати гідно програти і перейти в опозицію, розраховуючи, що рейтинг Зеленського скоро посиплеться. Експерти, правда, важко сказати, який результат вважати «гідним». Припущення варіюється від 20 до 40%.
Спробувати зберегти за собою посаду президента неэлекторальными методами. Наприклад, можна взагалі не рахувати голоси виборців, а намалювати підсумковий протокол ЦВК. Або спровокувати масові заворушення (пандемоніум на стадіоні сам по собі наводить на таку думку). Загалом, варіантів багато. Але Захід не схвалить і Порошенко опиниться в ізоляції.
Виїхати на ПМП в Іспанію. До речі, якби Порошенко дійсно зрозумів потаємні бажання народних мас, він би зробив це ще до першого туру…
Василь Стоякін, ІА Антифашист