Російський алюмінієвий гігант «Русал» інвестує 200 млн доларів на будівництво найбільшого в США заводу, який займеться прокатуванням російських алюмінієвих слябів для американського автопрому. Ще недавно подібне було складно собі уявити, однак тепер Вашингтон не тільки ставить під контроль цю галузь в Росії, але і буде користуватися її благами.
Автор:
Кучер Єгор
Якщо говорити про останні перипетії в житті найбільшої в Росії алюмінієвої компанії «Русал», потрібно мати на увазі, що вона і раніше не була в повному розумінні слова російською. Компанія входить в офшорний холдинг En+, зареєстрований на острові Джерсі. Тепер же компанія не належить Росії абсолютно, так як ключові кандидатури в раду директорів холдингу затверджуються Мінфіном США, а олігарх Олег Дерипаска майже повністю втратив у ній контролю за умовами угоди з Вашингтоном заради зняття санкцій з компанії.
Справами En+ заправляє британський лорд Грегорі Баркер, адже холдинг володіє найбільшими енергетичними активами в Сибіру, компанією «Євросибенерго». Тепер американському раді директорів підконтрольні і вони. Царгород раніше докладно розповідав, як США реалізували план з вилучення «Русала» і інших активів Дерипаски у Росії.
Російський Мінфін, між тим, вже намагався «врятувати» «Русал» і інші компанії олігарха від санкцій. Уряд то озвучувало амбітні плани щодо підтримки алюмінієвої галузі країни, зробивши пріоритетною закупівлю алюмінію у «Русала», то узгоджувало надання преференцій для «Групи ГАЗ» при держзакупівлях. Однак нерідко при правильній постановці питань виникали проблеми: виведення з-під санкцій «Русала», як і холдингу En+ разом з вхідними в нього російськими енергетичними та автомобілебудівними активами, всякий раз означав важкі удари по іншим підприємствам та суміжних галузях. Ніяких дієвих кроків з квітня 2018 року, по суті, зроблено не було.
І ось ми отримали те, що отримали. «Русал» став американською компанією і, що цілком логічно, починає відповідним чином поводитися.
Найважливіша інвестиція
15 квітня стало відомо, що «Русал» готовий здійснити найбільшу інвестицію в американську економіку. Як пише ділове видання Wall Street Journal, компанія виділить 200 млн доларів на будівництво в США заводу з переробки алюмінієвих слябів — прокатки з них аркушів. Про це також повідомила сама компанія в заяві, поширеній на Гонконгській біржі.
Російський алюмінієвий гігант «Русал» планує інвестувати 200 млн доларів в прокатний стан у штаті Кентуккі, який стане найбільшим алюмінієвим заводом, побудованим в США майже за чотири десятиліття,
— пише Wall Street Journal.
Проектом займається стартап Braidy Industries Inc, який вклав у нього 1,7 млрд доларів. Мета — забезпечити прокатним алюмінієм з Росії американську автомобільну промисловість. Wall Street Journal зазначає, що відкриття прокатного заводу в США стане поворотним моментом. Введення Вашингтоном 10-процентного мита на імпортний алюміній позначилося на вартості сировини для виробників. Тепер же алюмінієві сляби з Росії можуть бути перетворені в тонкі листи для автопрому та інших цілей.
«Після десятиліть стагнації продажів алюмінієвого листа для банок та інших основних продуктів прокатні компанії в США прагнуть до виробництва високоякісного листа для кузовів автомобілів. Автовиробники все частіше замінюють на сталь алюміній, тому що він легше. Зростання мит і підвищив вартість алюмінію іноземного виробництва, що призвело до більш високої цінової політики на ринку, де виробничі потужності вже обмежені», — пише газета.
«Русал» є другим за величиною в світі виробником необробленого алюмінію. Як повідомила компанія Braidy, компанія буде поставляти на новий завод до 200 тис. метричних тонн алюмінію іноземного виробництва в рік. В основному поставки підуть з Тайшетського алюмінієвого заводу, який зараз будується в Сибіру.
«Ми вважаємо, що такого роду партнерство ми могли б відтворити по всьому світу», — наводить видання заяву лорда Грегорі Баркера.
У планах — підписання десятирічного контракту на постачання алюмінію для переробки в США. Така угода зробило б «Русал» найбільшим постачальником необробленого алюмінію в США, де у компанії немає свого виробництва. «Русалу» буде належати 40% акцій дочірньої компанії Braidy, що експлуатує комбінат. Угода поки знаходиться на розгляді і повинна бути схвалена членами ради директорів Braidy і En+.
Значення для США
Здавалося б, «російська» компанія розширює, таким чином, свою присутність на зарубіжному ринку. Тим більше в умовах колосального затоварення власних складів непроданим алюмінієм. Цьому можна тільки радіти? Немає. І справа тут в тій доданої вартості, яку в США отримає російський (на цей раз без лапок) алюміній, і якої він не отримає в Росії.
Замість того щоб будувати заводи по переробці алюмінію в нашій країні, таке підприємство з’явиться в США. І додана вартість буде саме там, буде розвивати американську економіку, а не російську. Для США це тим важливіше, ніж до більш серйозних наслідків призведуть підвищені мита на сталь і алюміній (25% і 10% відповідно), які в 2018 році запровадив президент США Дональд Трамп.
Президент США Дональд Трамп..
Він заявляв тоді, що постановка бар’єру для імпорту сталі і алюмінію буде стимулювати створення в США нових підприємств замість закупівлі вже переробленого алюмінію за кордоном. Це призвело до початку війни мит США з Європою, яка вирішила відповісти на ці дії Вашингтона.
Наслідки виявилися не такими райдужними — мита США призвели до зростання цін на внутрішньому ринку. Необхідно було шукати вихід, і його знайшли. Варто захопити у Росії «Русал», щоб одержувати алюміній безпосередньо і переробляти його вже в США. Wall Street Journal недарма так помпезно пише про інвестиції «Русала» як про наріжному камені зниження цін на алюміній для американських автовиробників. Враховуючи потреби американської промисловості, включаючи потреби того ж Boeing в російському алюмінії, можна сміливо сказати, що ефект буде мультиплікативним. Нижче вартість сировини, нижче вартість переробки і закупівельні ціни для споживачів в Америці.
Останній прокатний стан, побудований в США, був відкритий в Логане (той же штат Кентуккі) аж у 1983 році. У планах стартапу Braidy — провести в США алюмінієву революцію. Планується закупити ефективне обладнання для виробництва листів з алюмінію, щоб потім зробити завод Braidy найдешевшим виробником на ринку як мінімум на п’ять років.
Зростаючий попит з боку автомобільної промисловості неминуче приверне інші компанії для інвестування в нове виробництво. Це може в кінцевому підсумку призвести до надлишку і знизити ціни на алюмінієві автопокришки. Особливо якщо в найближчі роки відбудеться спад автовиробництва або автомобільні компанії зіткнуться з тиском, щоб машини були більш економічними за рахунок зменшення їх ваги. Словом, все взаємопов’язане.
У проекті бере участь і штат Кентуккі — він інвестував 15 млн доларів і запропонував ще 15 у якості стимулів економічного розвитку. Очікується, що завод дасть 1,5 тис. робочих місць, а постійно на підприємстві будуть працювати близько 600 співробітників. Завод може бути запущений вже в 2020 році.
А що у нас?
Перше і найголовніше — все вищеописане можливо лише завдяки «Русалу» і російському (на відміну від юрисдикції компанії) алюмінію. Всі «танці з бубнами», які вживало російський уряд, ні до чого не привели. Точніше, призвели до того, що долю «Русала» і російського алюмінію тепер вирішують у Вашингтоні. Що ж сталося, якщо дивитися на подію не тільки через призму економіки?
«Русал» — добре структурована компанія з великими активами не тільки в Росії, але і по всьому світу. Але її дуже легко атакувати. Досить було заборонити компаніям перевозити вантажі для «Русала» під загрозою вторинних санкцій, і все почало розсипатися. Тобто американці, на їх погляд, відпрацювали дуже успішно технологію, яку можна масштабувати на інші компанії, на інші ринки, і не тільки російські,
— розповів Цесарограда президент Центру системного прогнозування Дмитро Мітяєв.
На його думку, США розв’язали війну проти Росії за доступ на глобальні ринки, які Вашингтон вважає своїми. І перехід «Русала» в американські руки став наслідком перерозподілу цих ринків, у тому числі між США і Великобританією. Згадаймо Грегорі Баркера, колишнього міністра енергетики Великобританії, який поки ще контролює En+.
У раді директорів En+ раніше був один з Ротшильдів, а банк Ротшильдів, до речі, брав участь у відмову «Русала» від Росії за так званим «планом Баркера». Ротшильд в раді директорів не подружився з Дерипаскою, тому останнім і не пощастило.
Олег Дерипаска..
Росію почали тиснути превентивно. Мова йде саме про те, щоб в цей горезвісний сліпий траст Мінфіну США забирати все, що клієнт готовий віддати. І це у них може вийти, судячи з заяв нашого міністра фінансів, який конструктивно взаємодіє із Заходом, навіть не обговорюючи,
— вважає Мітяєв.
Перший віце-прем’єр і міністр фінансів Росії Антон Силуанов, дійсно, раніше навіть хвалився планом, який дозволив вивести «Русал» з-під санкцій. Він вважає, що аналогічно можна працювати з «Групою ГАЗ» Дерипаски, а переговори про це з Мінфіном США вже йдуть.
В результаті ми бачимо те, що в саму пору назвати терміном «вашингтонський змова». Тому що в ньому беруть участь багато російські олігархи, які не хочуть втрачати свої компанії і прибуток повністю, і тому, як Дерипаска, будуть згодні віддати левову частку контролю в руки Мінфіну США. Саме тому новий завод «Русала», який буде давати не алюміній, а його прокат, побудують в США, а не в Росії.
Також відбувається, можна сміливо назвати «повзучою окупацією». Рейдерське захоплення «Русала» американцями носить прецедентний характер. За цією ж схемою можна прибрати до рук і інші великі російські підприємства і банки. В цілому ця «окупація» означає, що Росія може перетворитися на сировинний придаток Заходу, а все виробництво і додана вартість будуть там. Зараз же американцям починає служити величезна і найважливіша галузь російської промисловості — алюмінієва.