Євросоюз ухвалив «Північному потоку-2» вирок: Труба буде напівпорожній

0
142

Рада ЄС ухвалила поправки до законодавства, які можуть зробити газопровід збитковим
Марія Безчастная

Матеріал коментують:
Евросоюз вынес «Северному потоку-2» приговор: Труба будет полупустой геополитика
Олександр Фролов
Рада ЄС з сільського господарства та рибальства схвалив поправки в європейську газову директиву, які торкнуться і «Північного потоку-2». У перспективі ці поправки можуть обмежити роботу російського газопроводу. Раніше за документ проголосував Європарламент.
Нові правила повинні бути імплементовані в національне законодавство країн протягом дев’яти місяців з дня публікації.
«Це кінець ери монополії на європейському газовому ринку, монополії, яка загрожує підвищеними цінами, або просто перекриттям крана», — заявилпредседатель комітету ЄП з промисловості, досліджень та енергетики Єжи Бузек.
Основні зміни в директиви полягають у тому, що тепер частини трубопроводів, що йдуть з третіх країн на території ЄС, включаючи територіальні води, повинні будуть відповідати вимогам, які застосовуються до внутрішніх трубопроводами ЄС. Раніше ці норми на морські ділянки газопроводів не поширювалися.
Таким чином, «Північний потік-2», який проходить по морському дну від берегів Росії до Німеччини також потрапляє під дію європейського законодавства — Третього енергопакету.
Серед його головних вимог — поділ компаній-постачальників газу і компаній, що транспортують його. Це означає, що «Газпром» не може одночасно постачати газ і бути оператором труби. Крім того, необхідно надати доступ альтернативних постачальників до газопроводу. Це означає, що навіть якщо таких постачальників немає, 50% потужності труби повинні резервуватися для них і, відповідно, залишатися порожніми.
Теоретично можна потрапити під виняток з цього правила, якщо інших постачальників дійсно немає. Так, наприклад, було з газопроводом OPAL, який є продовженням першого «Північного потоку» на території Німеччини. Однак процедура видачі дозволу на стовідсоткову прокачування зайняла не один рік.
У Nord Stram 2, а це компанія-оператор газопроводу, повідомили, що прокоментують зміни законодавства після того, як поправки будуть опубліковані в Офіційному журналі ЄС. Однак, як підкреслив представник компанії Йенс Мюллер, «реалізація проекту триває у повній відповідності з чинним законодавством і при повній підтримці фінансових інвесторів».
«Угода про внесення поправок в Газову директиву не змінює правові рамки будівництва «Північного потоку — 2», — додав він.
Заступник генерального директора Інституту національної енергетики Олександр Фролов пояснює, що поправки в газову директиву ЄС дійсно ніяк не загрожують будівництва газопроводу. Однак вони можуть викликати серйозні труднощі при його експлуатації і, відповідно, зниження термінів окупності проекту. З іншого боку, є відразу декілька сценаріїв, які дозволять обійти нові обмеження.
— Швидше за все, «Газпрому» запропонують змінити структуру власності газопроводу. Ми опинилися перед дилемою, причому не тільки ми, але і самі європейці, які її ж і створили.
Справа в тому, що у другій половині нульових років європейці вірили в прогнози про те, що у них колосально зросте споживання газу. А раз так, то зросте і роль постачальників цього енергоресурсу, і економіка Євросоюзу опиниться під їх впливом.
Вони вирішили убезпечити себе від цього «поганого» монополізму і ввели правило, згідно з яким постачальник газу не міг одночасно володіти газопроводом, за якою він надходить. Здавалося б, логічного в цьому мало.
Однак за самосвідомості європейців сильно вдарили ці прогнози про прийдешню «ері газу». Вони вирішили, що Європа стане настільки привабливим ринком, що споживач зможе диктувати свої умови постачальникам. І постачальників буде так багато, що вони почнуть між собою конкурувати і збивати ціни, тому важливо, щоб у кожного був доступ до інфраструктури.
Тобто, спочатку створюючи ці правила гри, європейці не намагалися принизити Росію, їм здавалося, що вони захищають свої інтереси. Але раніше ці правила стосувалися тільки газопроводів, що перебувають на території ЄС, а не проектів.
Тим не менш, після введення Третього енергопакету головні проблеми виникли саме у Росії, як постачальника.
«СП»: — Які саме проблеми?
— Якраз тоді був побудований перший «Північний потік». У нього є два відгалуження на території ЄС — NEL і OPAL. Так от, NEL був узгоджений до прийняття Третього енергопакету, а OPAL — після. «Газпром» отримав можливість повністю завантажувати NEL, а з OPAL виникла складна ситуація.
Його довгий час можна було завантажувати тільки на 50%. Мабуть, в ЄС сподівалися, що десь у морі виникне острівець, на якому знайшли б багато газу і почали постачати в ЄС. Тому що більше інших постачальників взятися було нізвідки.
Найсмішніше почалося потім. Третій енергопакет продемонстрував повну недієздатність, так як європейці помилилися в обох своїх передумовах. По-перше, масштабного зростання споживання в ЄС не відбулося, по-друге, Євросоюз так і не перетворився на ринок споживача, на який рвуться всі постачальники, конкуруючи один з одним.
«СП»: — Навіщо ж тоді поширювати цей енергопакет на іноземні газопроводи?
— Європейські чиновники досі сприймають свій ринок у тій парадигмі, яка була закладена в середині нульових. Вони бачать в Росії загрозу монополізації. І монополізація в якійсь мірі відбувається, але пов’язана вона не з агресивними діями Росії, яка будує труби і намагається постачати газ, а з тим, що тільки наша країна може запропонувати Європі газ за привабливою ціною в потрібних обсягах.
Як приклад – наявність СПГ-терміналів в Європі, які у великих кількостях побудували в минулі роки. Сумарна їхня потужність — 20 млрд. кубометрів на рік, однак заповнено тільки 25% цього обсягу, причому цифра ця не росте. На тлі того, що поставляє «Газпром», це дрібниця. Спочатку Європа опинилася в заручниках своїх неправильних уявлень і прогнозів. А тепер у справу втрутилася політика.
Ми бачимо сьогодні глобальне протиріччя між європейськими політиками і бізнесом. «Північний потік-2» — це не волюнтаристський проект «Газпрому», на нього є запит серед бізнесу ЄС. Так, європейці пішли з акціонерів проекту, але не через небажання брати участь в ньому, а в силу санкційного тиску. Фінансувати «Північний потік-2» вони при цьому не перестали.
Європейський бізнес більш адекватно оцінює необхідність російських газопроводів. Тим більше, що як раз зараз з’явився значний заділ для зростання споживання газу в ЄС, і пов’язаний він з тим фактом, що Європа збирається скорочувати обсяги вугільної генерації. А тільки в Німеччині 40% електроенергії, що генерується з допомогою вугілля.
У деяких політиків і так було бажання взяти «Північний потік-2» в лещата, а зараз ситуація посилюється тим, що ми переживаємо складний період у відносинах з Євросоюзом, який, до того ж, дуже неоднорідний.
Там є сили, які без нас жити не можуть, в буквальному сенсі слова, а є інші персонажі, які існують на пожертви, але вважають себе великими політиками. Наприклад, Польща, у якої майже половина ВВП — це субсидії ЄС, але яка краще знає, як треба розвивати економіку, ніж Німеччина чи Австрія.
«СП»: — Що буде з «Північним потоком-2» після вступу нової газової директиви чинності?
— У «Газпрому» буде приблизно два роки до виходу цього газопроводу на повну проектну потужність. Це відбудеться не відразу, так як потрібно добудувати газопроводи на території Німеччини, Чехії та Австрії.
Що можна зробити за ці два роки? Провести ту ж роботу, яку провели у свій час стосовно газопроводу OPAL. Незважаючи на те, що він спочатку підпадав під норми Третього енергопакету, в минулому році при номінальній потужності 55 мільярдів кубометрів на рік по ньому було прокачано 58 млрд.
Все тому, що була проведена робота на рівні юристів і фахівців, які довели, нарешті, необхідність максимального завантаження цього газопроводу, і для неї було зроблено виняток. З тієї ж ланцюжку можна буде пройти з «Північним потоком-2». Але є й інший шлях.
«СП»: — Який?
— Німеччина при належному вплив на сусідні країн може сама дати виключення для «Північного потоку-2» з точки зору завантаження. Якщо пам’ятаєте, якийсь час назад в новинах повідомлялося про те, що Франція стала різко виступати проти газопроводу, і президент Еммануель Макрон з цього приводу зустрічався з канцлером Ангелою Меркель. Після цього писали, що «Північному потоку-2» мало не кінець.
Але насправді Макрон і Меркель домовилися про те, що Німеччина може дати такий дозвіл на повне завантаження газопроводу на свій розсуд. Звичайно, їй доведеться провести роботу з декількома країнами ЄС, але це здійснимо.
Так що шляхів обходу цих обмежень досить багато. І я б відзначив, що дії єврочиновників вже не спрямовані на те, щоб якимось чином зупинити «Північний потік-2». Тепер вони працюють над тим, щоб утруднити його експлуатацію. Ніхто вже не вірить у те, що проект можна зірвати. Тим більше, що він необхідний самому ЄС.
«СП»: — чи Можуть європейські чиновники спеціально обмежувати «Північний потік-2», щоб забезпечити транзит через Україну?
— Складно сказати, про що думають європейські чиновники. Але такими обмеженнями вони б’ють по енергобезпеки самого ЄС. Це, може, і непогано для майбутньої виборчої кампанії в ЄС, але погано для їх власних країн.
Українська ГТС продовжує старіти. Вона катастрофічно недофінансована. Єдина можливість профінансувати і модернізувати створити консорціум, в який увійдуть Україна, Росія і хто-небудь з європейців. Але ймовірність такого сценарію дуже неочевидна.
А якість труби, тим часом, продовжує погіршуватися. І в якийсь момент вона просто не зможе забезпечувати поточні обсяги прокачування. Європейський бізнес до цього готується, в тому числі вкладаючись в «Північний потік-2».
Але євробюрократи діють за принципом «після нас хоч потоп». Хоча це вже турботи європейських виборців, які повинні відреагувати на таку неадекватну політику своїх обранців.