Замерзлі таємниці Третього рейху: що німці шукали в радянській Арктиці і змогли знайти

0
164


Про те, що нацисти були захоплені пошуками легендарних артефактів давнину, відомо всім. Про це знімають художні фільми, документальні телевізійні серіали. Цій темі присвячено чимало передач, і про це, зрозуміло, пишуть книги.
Однак, говорячи про нацистів і їх прагненні відшукати стародавні легендарні артефакти, як правило, згадують про африканських експедиціях, роботі фахівців Рейху на Близькому Сході і їх інтерес до Антарктиді й Південній Америці.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Якщо ж мова заходить про СРСР, то зазвичай йдеться про військових злочинах або ж героїзм радянських солдатів і моряків, талант полководців, але зовсім не про скарби. Однак радянська Арктика приваблювала нацистів не тільки як стратегічно важливий ділянка місцевості, що дозволяє контролювати пересування підводних човнів, але і як потенційне джерело древніх скарбів. Важливі були ці території і для науково-дослідної роботи. Що ж хотів знайти в безкрайніх льодах Рейх? І що нацистські фахівці тут вивчали? Може бути, все набагато простіше, ніж здається? І німці лише облаштовували військові бази, а не займалися пошуками старожитностей?
Метеопост на мисі Німрод
Нацисти ставилися до погодних явищ дуже серйозно. Наскільки насправді керівництво Рейху вірило в те, що погодою можна керувати і використовувати її в якості зброї, зрозуміло, невідомо. Однак свої метеопосты німці встановлювали педантично і, як кажуть, «на століття».
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Один з таких наукових пунктів і по сей день знаходиться на мисі Німрод. Заснована ця метеорологічна станція була в 1943 році, а вже в 1944-му всі фахівці були екстрено евакуйовані. І це дуже дивно, тому що пост устатковувався дуже серйозно, глобально. Приміром, по периметру і сьогодні чітко видно обсипалися зміцнення, місця розміщення кулеметних гнізд, окопи. Легко помітні і стовпи, які є залишками утепленого бліндажа.
Офіційною причиною евакуації всіх людей звідси стало зараження трихінельозом. Однак це вкрай безглуздо. Зрозуміло, хворих можна і потрібно було вивезти, але навіщо ж кидати саму станцію? Хворих цілком могли замінити інші фахівці. До того ж не в менталітеті німців подібне марнотратство – кинути об’єкт, на обладнання якого були витрачені значні кошти.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Виявлені метеостанція і навколишні її залишки військових укріплень були в 1951 році. Радянські полярники вирушили на мис Німрод на криголамі «Семен Дежнев» з тією ж офіційною метою, що й нацисти, – вивчати погоду.
База «Шукач Скарбів»
Неподалік від великої метеостанції, оточеній військовими укріпленнями, розташовувався ще один пост, чиє призначення викликає масу запитань навіть у тих, хто вивчає історію Другої світової війни.
Виявили його полярники в п’яти кілометрах від основного об’єкта. Спочатку у радянських істориків склалася версія про те, що експедицією була знайдена нацистська база № 24 військово-морський, метеорологічної та пеленгаторной служби, а невеликий пост був лише частиною її комплексу.
Однак деякі нюанси того, як цей маленький об’єкт був обладнаний, змусили вчених засумніватися в первісній версії. Наприклад, вдалося виявити залишки неймовірно потужної радіостанції, антена якій була зроблена по типу «колодязного журавля», тобто висувалася і прибирала у відповідності з необхідністю. Таким чином, додаткові метеообъекты не обладналися.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Історики почали вивчення архівів і змогли з’ясувати, що цей невеликий об’єкт був повністю самостійним. Полярники знайшли базу німецької «метеопартии» «шукач скарбів», командувачем військовими в якій був лейтенант А.с Макус, а науковими дослідженнями керував Ст. Дрес.
Цей пост розпочав свою роботу 15 жовтня 1943 року. Саме тоді сюди були доставлені військові, радисти і вчені на судні «Кединген». Припинила свою діяльність дана експедиція 10 липня 1944 року. Співробітників і військових евакуювали на гідролітаку BV-138. Обладнання було вивезено пізніше у Нарвік, на підводному човні U-387. Її ж екіпаж вивозив апаратуру та з інших арктичних станцій.
Офіційна причина закриття бази «шукач скарбів» та ж, що і у припинення роботи метеостанції № 24, – отруєння м’ясом, епідемія трихінельозу.
База підводних човнів на півострові Полярних Льотчиків
Ймовірно, архіпелаг Земля Франца-Йосипа таїть у собі ще чимало нерозгаданих таємниць. Причому незрозумілі не тільки дії і цілі нацистів, прагнули влаштуватися тут всерйоз і надовго; викликає питання і логіка деяких вчинків радянських полярників.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Нацисти обладнали серед льодів відмінний військовий аеродром. Але в 50-х роках радянські фахівці почали будувати власний, причому в безпосередній близькості до німецького і «з нуля». Зрозуміло, якщо б мова йшла про розширення вже готових злітно-посадкових смуг, то це було б зрозуміло. Але будівництво велося так, немов відмінного і кинутого військового аеродрому поряд і зовсім не існувало.
Під час робіт з підготовки ділянки для забудови полярниками були виявлені вентиляційні шахти. Зрозуміло, «грибки» повинні були бути знайдені набагато раніше, однак при розвідувальних облетах і зйомці місцевості вони залишилися непоміченими.
Вентиляційні ходи знайшли члени льотного екіпажу полковника Іллі Мазурука при огляді нацистського аеродрому. Зуміли цікаві льотчики і відшукати вхід в грот, який, на їхню думку, повинен був привести до подскальным причалів. Однак спуститися вниз льотчики не зважились з-за настає припливу.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Члени екіпажу Мазурука були не першими, хто заявив про виявлення подскальной нацистської бази в Арктиці. Про неї доповідав капітан-лейтенант Ст. Бабанов, що командував у 1944 році тральщиком Т-116. Йому вдалося потопити в Карському морі підводний човен U-362, яка забезпечувала життєво необхідними припасами членів нацистських арктичних експедицій. Цілком ймовірно, що моряки екіпажу тральщика виявили серед спливли уламків які-небудь документи.
На користь цього припущення говорить і те, що після доповіді про потоплення корабля нацистів поставлені перед екіпажем тральщика і супроводжували його мінних загороджувачів, який мав назву «Мурман», завдання були змінені. Їм безпосередньо наказувалося не тільки топити німецькі підводні човни, але і відстежувати їх маршрути, а також відшукувати військові бази.
Бачив хтось подскальную нацистську базу?
У 1944 році, 24 вересня, до льодах архіпелагу підійшли два радянських корабля. Це були тральщик Т-116 і мінний загороджувач «Мурман». Екіпажі виконували поставлене завдання, тобто відстежували маршрути нацистських підводних човнів, що і призвело кораблі до Землі Франца-Йосипа.
Суду розділилися, «Мурман» став пробиватися крізь льоди, а тральщик пішов в обхід. Капітан-лейтенант Ст. Бабанов під час цього маневру буквально натрапив на грот, пізніше виявлений цікавими льотчиками екіпажу Мазурука. Лейтенант не просто зазначив знаходження об’єкта, його команда спустилася вниз.
Звіт, складений Барановим, докладно описує військову базу, яку моряки знайшли вже залишеної. У звіті є інформація не тільки про пірсах, але і про казармених приміщеннях, в яких були навіть каміни. Описані також маскувальна мережу і стаціонарний підйомний кран марки «Демаг», необхідний для завантаження боєприпасів. Згадується в звіті і про те, що один із знайдених пірсів явно використовувався як ремонтний док.
Наскільки достовірна інформація про знахідки капітан-лейтенанта Ст. Бабанова?
Однак потрібно відзначити той факт, що про зміст звіту командира тральщика відомо з інших документів, автори яких на нього посилаються. Сам доповідь Баранова або загублений, або ж досі засекречений.
Замерзшие тайны Третьего рейха: что немцы искали в советской Арктике и смогли ли найти Интересное
Але і не довіряти цій інформації теж не можна, оскільки вона побічно підтверджується спогадами західних ветеранів та інженерної документацією, що стосується облаштування подскальных нацистських баз в Норвегії та Франції.