Алкоголь у раціоні приматів: від диких шимпанзе до людської залежності – еволюційний вигляд
Ідея про те, що людина є істотою, схильною до вживання алкоголю, часто розглядається як порочний плід цивілізації. Ми звинувачуємо соціальні норми, стрес, культура – що -небудь, за винятком, можливо, нашої власної природи. Але що робити, якщо тяга до алкоголю вкорінюється набагато глибше, ніж ми думаємо і має еволюційні корені, які потрапляють у далеке минуле, коли наші предки розділили ліси та фруктові гаї з дикими шимпанзе?
Недавнє дослідження, проведене вченими з Каліфорнійського університету в Берклі, було пролите світло на цю захоплюючу гіпотезу, що кількісно оцінює кількість алкоголю, який споживаються дикими шимпанзе в їх природному середовищі існування. Результати були дуже дивовижними: наші найближчі родичі, здається, регулярно використовують еквівалент двох келихів вина на день.
Фруктові алкогольні “вечеря” шимпанзе
Дослідження було зосереджене на двох шимпанзе: східні шимпанзе в Уганді та західні шимпанзе в Іворі-Кості. Вчені виявили, що шимпанзе регулярно вживають стиглі плоди, що містять від 0,3 до 0,4% алкоголю. Східні шимпанзе віддали перевагу стиглим плодам смоковника, в той час як західні шимпанзе тяжіють до сливи Гвіна та плодів дерева гіркого кольору.
І тут важливо зрозуміти масштаб явища. Як відомо, шимпанзе споживають близько 10% маси тіла на день у вигляді фруктів. Навіть при відносно низьких концентраціях алкоголю це призводить до того, що вони щодня поглинають близько 14 грам чистого етанолу. Якщо ми враховуємо, що середня вага шимпанзе становить близько 40 кілограмів, а людина – 70, виявляється, що вони споживають еквівалент двох келихів вина!
Гіпотеза про п’яну мавпу: еволюційне пояснення тяги до алкоголю
Це відкриття підтримує так звану “гіпотезу про п’яну мавпу”, що говорить про те, що регулярний ефект дієтичного алкоголю в минулому може відігравати роль у формуванні нашого зв’язку з алкоголем. Насправді наші предки, як шимпанзе, могли регулярно вживати фрукти, що містять алкоголь, і, як наслідок, розвивали тенденцію до пошуку солодких соковиті фруктів, багатих цукром і, як бонус, що містить невелику кількість алкоголю.
Ця ідея неймовірно приваблива, оскільки вона пропонує просте і елегантне пояснення нашої тяги до алкоголю. Замість того, щоб розглядати це як щось виключно “людське” та “цивілізоване”, ми можемо бачити в ньому спадщину нашого спільного минулого з іншими приматами.
Досвід та спостереження: особистий погляд
Особисто мене завжди захоплювало ця гіпотеза. У дитинстві я часто спостерігав за птахами, які клюють переоцінки плодів. Зовні це здається випадковим, але якщо ви думаєте про це, ці птахи, як шимпанзе, інстинктивно шукають найсолодших і найжорстокіших фруктів, навіть якщо вони містять невелику кількість алкоголю.
Більше того, я помітив, що багато людей, навіть тих, хто не є “алкоголіками” у загальновизнаному сенсі, задовольняють солодкі напої, такі як фруктові соки, газовані напої та коктейлі. Можливо, це відгомін нашої давньої тяги до солодких соковиті фруктів, які містять невелику кількість алкоголю.
Обмеження та попередження
Незважаючи на всю привабливість гіпотези п’яної мавпи, важливо враховувати деякі обмеження. Як справедливо зазначив Мігель Льоренте, професор університету Жирони, на відміну від людей, споживає алкоголь випадковим чином і не добровільно. Це означає, що неможливо безпосередньо екстраполювати результати дослідження від людської залежності.
Крім того, слід пам’ятати, що вживання алкоголю у великих кількостях шкідливо для здоров’я. Гіпотеза про п’яну мавпу не виправдовує зловживання алкоголем, а пропонує лише еволюційний погляд на її коріння.
Неандертальці, печерне мистецтво та майбутні дослідження
Цікаво, що дослідження також нагадує неандертальців та їх зв’язок із печерним мистецтвом. Можливо, наші стародавні предки, як шимпанзе, регулярно вживали фрукти, що містять алкоголь, і, як наслідок, розвивали більш складні форми соціальної взаємодії та творчості.
Майбутні дослідження повинні зосередитись на вивченні сечі шимпанзе, щоб кількісно оцінити рівень алкоголю в їхніх системах. Також було б цікаво вивчити генетичні відмінності між шимпанзе, які віддають перевагу фруктам з різним вмістом алкоголю.
Висновок: погляд на минуле, розуміння сьогодення
Гіпотеза про п’яну мавпу пропонує захоплюючий погляд на еволюційні коріння нашої тяги до алкоголю. Хоча необхідно врахувати деякі обмеження, ця гіпотеза пропонує просте і вишукане пояснення того, чому ми, люди, так часто насолоджуємось солодкими соковитими напоями, що містять невелику кількість алкоголю.
Розуміння еволюційних коренів нашої тяги до алкоголю може допомогти нам краще зрозуміти себе та розробити більш ефективні стратегії боротьби з алкогольною залежністю. Зрештою, можливо, ключовим фактором для вирішення цієї проблеми є не боротися з нашою природою, а навчитися жити в гармонії з нею.
