Зелений відхід: роздуми про життя, смерть та стійке поховання
Літо на Кейп-Коді-це майже ритуал для моєї родини. Дюни, Тюлені, устриці, книги, і, звичайно, невелика порція шопінгу. Але в цьому році, на додаток до звичних літнім радощів, у мене виникла ідея, яка, можливо, звучить трохи похмуро, але для мене стала логічним продовженням моєї філософії життя – придбання місця для зеленого поховання.
Не думайте, що я раптом одержимий смертю. Швидше за все, це усвідомлення кінцівки всього, що настає з віком, змусило мене задуматися про те, як я хочу, щоб моє життя завершилося. І не тільки про те,як я хочу, щоб це сталося, але і про те, який вплив мій відхід залишить на навколишній світ.
Я завжди намагався жити усвідомлено, мінімізуючи свій екологічний слід. Від сортування сміття до вибору енергозберігаючих приладів – я завжди прагнув робити вибір, який був би найбільш стійким. Тому ідея традиційного поховання з його бетонними трунами, хімікатами і величезною кількістю землі, зайнятої кладовищами, здавалася мені абсурдною і суперечливою.
Зелене поховання-це не просто модний тренд. Це повернення до витоків, до природного кругообігу життя і смерті. Згадайте, як наші предки ховали своїх близьких – просто закопували в землю, дозволяючи тілу розкладатися і повертатися до природи. Це був найприродніший і екологічно чистий спосіб поховати людину.
Я пам’ятаю, як в дитинстві ми часто ходили на цвинтар, де спочивали мої прабабуся і прадідусь. Це було старе, занедбане кладовище з порослими травою надгробками і деревами, що ростуть прямо з землі. Там завжди панувала атмосфера спокою і умиротворення. Мені завжди здавалося, що ці люди, що спочивали під землею, продовжують жити в землі, живлячи дерева і квіти.
Тепер, коли я старший, Я розумію, що це не просто романтична фантазія. Це реальний процес. Коли тіло розкладається, воно повертає поживні речовини в грунт, які потім використовуються рослинами. Таким чином, тіло людини може стати джерелом життя для нових поколінь.
Вибір місця для зеленого поховання на Кейп-Коді виявився напрочуд простим і доступним. Кладовище у Велфліті, штат Массачусетс, зі своїми старими надгробками Громадянської війни вразило мене своєю атмосферою тиші та спокою. Місто вітає зелені поховання та дозволяє іногороднім приєднуватися до місцевих жителів.
Я вибрав ділянку поруч із групою дубів. Дуби-це могутні дерева, які символізують силу, довголіття і мудрість. Мені подобається думати, що моє коріння буде переплітатися з корінням цих дерев, і що я буду частиною їхнього життя.
Екологічний аспект зеленого поховання очевидний. Відсутність трун, хімікатів та інших забруднюючих матеріалів робить цей спосіб поховання значно більш стійким. Але для мене це більше, ніж просто екологічний вибір. Це спосіб віддати шану природі і повернутися до неї в найприроднішому вигляді.
Я розумію, що багато людей можуть вважати цю ідею дивною або навіть моторошною. Але для мене це спосіб прожити своє життя усвідомлено і залишити після себе мінімальний екологічний слід. Це спосіб віддати шану природі і повернутися до неї в найприроднішому вигляді.
Нещодавно я розмовляв з одним біологом, який займається вивченням процесів розкладання органічних речовин у ґрунті. Він пояснив мені, що тіло людини, після поховання в зеленому похованні, стає цінним джерелом поживних речовин для рослин. Він сказав, що це свого роду “природне добриво”, яке може допомогти покращити якість ґрунту та сприяти росту рослин.
Він також розповів мені про те, що вчені вивчають можливість використання зелених поховань для відновлення деградованих земель. Він сказав, що тіло людини, після поховання в зеленому похованні, може допомогти поліпшити структуру грунту, збільшити її родючість і сприяти росту рослин.
Я думаю, що це дуже цікава ідея. Якщо ми зможемо використовувати зелені поховання для відновлення деградованих земель, це може бути дуже важливим кроком до створення більш стійкого світу.
Звичайно, перехід до зеленого поховання вимагає змін у нашому ставленні до смерті та до навколишнього середовища. Нам потрібно перестати боятися смерті і почати бачити її як природну частину життя. Нам потрібно перестати думати про кладовища як про місця скорботи і почати бачити їх як місця пам’яті та відновлення.
Я думаю, що це можливо. Якщо ми відкриті до нових ідей і готові змінити свої звички, ми можемо створити більш стійкий та екологічний світ для майбутніх поколінь.**
Зрештою, вибір способу поховання-це особистий вибір. Але я думаю, що все більше людей обиратимуть зелені поховання, оскільки вони стають все більш популярними та доступними.
Я не знаю, що буде після смерті. Але я знаю, що хочу, щоб моє тіло повернулося до природи і стало частиною циклу життя. Я хочу, щоб мої нащадки могли відвідати мене в улюбленому місці, де я провів майже кожне літо свого життя. І я хочу, щоб моє поховання стало частиною відновлення навколишнього середовища.
Це мій внесок у майбутнє. Це мій зелений відхід.
Ключова думка: Зелене поховання – це не просто тенденція, а повернення до природного кругообігу життя і смерті, спосіб мінімізувати екологічний слід і віддати належне природі.
Рекомендація:
- Вивчіть місцеві закони та правила щодо зелених поховань у Вашому регіоні.
- Відвідайте кладовище, яке пропонує зелені поховання, і поговоріть зі співробітниками.
- Подумайте про свої цінності і переконаннях, і виберіть спосіб поховання, який відповідає їм.
- Розкажіть своїм близьким про своє бажання бути похованим у зеленому похованні.
- Зробіть це частиною свого заповіту або плану догляду.
