Нещодавно завершений кліматичний саміт COP30 у Белені, Бразилія, виділяється як один із найбільш суперечливих за три десятиліття глобальних переговорів. Переговори завершилися в суботу без конкретних зобов’язань щодо відмови від викопного палива, підкреслюючи глибокий розрив у міжнародному консенсусі. Хоча деякі країни, особливо великі виробники викопного палива, привітали результат як перемогу, багато інших висловили розчарування через відсутність амбіцій.
Ключова перешкода: стійкість до викопного палива
Головним каменем спотикання стала відмова кількох ключових країн погодитися з дорожньою картою щодо поступової відмови від вугілля, нафти та газу. Бразилія під керівництвом президента Лули да Сілви спочатку наполягала на такому зобов’язанні, навіть отримавши попередню підтримку від таких країн, як Великобританія. Однак президент COP Андре Корреа до Лаго віддав перевагу консенсусу, а не рішучим діям, зрештою відсунувши дорожню карту викопного палива на узбіччя.
Переговори погіршилися ще більше, коли арабські країни та великі виробники, такі як Саудівська Аравія, відмовилися обговорювати перехід від викопного палива, а один делегат, як повідомляється, сказав офіційним особам ЄС: «Ми визначаємо енергетичну політику в нашій столиці, а не у вашій». Цей глухий кут змусив Бразилію запропонувати необов’язкові дорожні карти щодо вирубки лісів і викопного палива поза формальною структурою COP – крок, який не має юридичної сили.
Слабка позиція ЄС
Європейський Союз прийшов на COP30 із закликом до дорожньої карти щодо викопного палива, але опинився в кутку через проблеми фінансування клімату. Угода про «потроєння» фінансування адаптації до зміни клімату була включена в остаточний проект без протидії з боку ЄС, що не дало їм можливості наполягати на більш рішучих діях щодо викопного палива. Такі експерти, як Лі Шуо з Asia Society, відзначили «зміщення влади» на користь країн блоків BASIC і BRICS, що послабило вплив ЄС. Спроба ЄС отримати концесії на викопне паливо зрештою провалилася, що змусило ЄС прийняти угоду з мінімальними перевагами.
Майбутнє процесу COP
На саміті вкотре підняли питання про важливість самого процесу КС. Критики вказують на матеріально-технічну непрактичність щорічних глобальних самітів і повільні темпи прогресу. Активіст Харджіт Сінгх стверджує, що модель COP потребує «модернізації» та має бути доповнена зовнішніми ініціативами. Оскільки глобальний енергетичний ландшафт швидко змінюється, механізм COP на основі консенсусу виглядає все більш застарілим.
Торгові суперечки виходять на кліматичну арену
Вперше центральною темою саміту стала світова торгівля. Запланований Європейським Союзом податок на викиди вуглекислого газу на товари з високим вмістом викидів викликав спротив з боку великих торговельних партнерів, таких як Китай, Індія та Саудівська Аравія, які вважають цей захід несправедливим і протекціоністським. У той час як ЄС каже, що податок спрямований на стимулювання чистого виробництва, критики стверджують, що він завдасть шкоди економікам, що розвиваються. Зрештою суперечку було відкладено до майбутніх переговорів, що підкреслило зростаючий перетин кліматичної політики та міжнародної торгівлі.
Китай і США: різні стратегії
Два найбільші викиди у світі, Китай і Сполучені Штати, підійшли до COP30 з різними стратегіями. США, з Трампом, який, ймовірно, буде обраний, залишалися в основному осторонь, дозволяючи таким союзникам, як Росія, гальмувати прогрес. Китай, навпаки, зберіг низьку політичну позицію, тихо переслідуючи економічні вигоди в секторі відновлюваної енергетики. Як зазначив Лі Шуо, «Китай зберіг низький політичний профіль… і зосередився на тому, щоб заробляти гроші в реальному світі». Оскільки сонячна енергія стає все більш конкурентоспроможною, Китай позиціонує себе як домінуючого гравця на енергетичному ринку майбутнього.
На завершення COP30 підкреслив зростаючий розбіжності між країнами щодо кліматичних заходів. Саміт не зміг досягти значущих зобов’язань щодо відмови від викопного палива, торговельні суперечки ускладнили переговори, а довгострокова життєздатність процесу COP зараз під сумнівом. Кліматична траєкторія у світі залишається невизначеною, оскільки геополітичні реалії дедалі більше затьмарюють терміновість колективних дій.
