Льодовик Туейтс, який часто називають «льодовиком Судного дня» через його потенційний вплив на глобальний рівень моря, зазнає швидких змін. Нове дослідження викликає серйозне занепокоєння щодо критичного плавучого розширення цього льодовика — східного шельфового льодовика Туейтс (TEIS) — і його прискореної дестабілізації. Розуміння цих змін є життєво важливим, оскільки майбутнє цього льодовика залишається ключовим фактором у прогнозуванні майбутнього підвищення рівня моря.
TEIS: Стабілізуючий фактор під тиском
TEIS частково підтримується та утримується в «фіксованій» точці на своєму північному краю. Ця точка діє як буфер, не даючи шельфовому льодовику швидко розмиватися та зміщуватися в океан. Однак протягом останніх двох десятиліть тріщини постійно з’являлися та розширювалися навколо великої зони розлому, розташованої вище за течією від цієї точки фіксації.
Детальний аналіз ослаблення шельфового льодовика
Дослідження, опубліковане в Journal of Geophysical Research: Earth Surface, дає детальний огляд того, як TEIS поступово руйнувався протягом останніх двадцяти років. Під керівництвом Дебангшу Банерджі, нещодавнього випускника Центру наук про Землю (CEOS), дослідження проводилося у співпраці з доктором Карен Аллі (доцент, CEOS) і доктором Девідом Ліліаном (асистент професора, Університет Індіани, Блумінгтон і колишній співробітник CEOS). Команда також отримала підтримку від експертів з гляціології, таких як доктор Тед Скампс, доктор Мартін Труффер, доктор Адріан Лакіман і доктор Ерін Петітт.
Відстеження розвитку тріщин
Дослідження є частиною проекту TARSAN (Thwaites-Amundsen Regional Survey and Network), що є компонентом Міжнародного співробітництва Thwaites Glacier Collaboration (ITGC). ITGC — це широкомасштабна спільна американсько-британська ініціатива, присвячена дослідженню процесів, що викликають зміни в льодовику Туейтс.
Проаналізувавши два десятиліття (2002–2022) супутникових знімків, вимірявши швидкість потоку льоду та записавши GPS-дані з шельфового льодовика, команда створила карту розвитку тріщин у зоні зсуву TEIS і те, як вони пов’язані зі змінами в поведінці льоду. Їх результати показують, що повільне утворення цих тріщин призводить до того, що полиця від’єднується від точки кріплення. Це відрив, у свою чергу, прискорює рух льоду вгору за течією і послаблює загальну стійкість шельфу.
Чотири етапи дестабілізації і зворотний зв’язок
Дослідники визначили чотири чіткі стадії процесу ослаблення шельфового льодовика та зробили два ключових висновки.
- Розвиток тріщин у дві фази: Спочатку довгі тріщини утворювалися паралельно напрямку течії льоду. Пізніше утворилися коротші тріщини, орієнтовані перпендикулярно до руху льоду.
- Петля позитивного зворотного зв’язку: Дослідження виявило докази самопідтримуваного циклу: тріщини послаблюють шельфовий льодовик, що змушує лід текти швидше, викликаючи подальше розтріскування та ослаблення. Цей цикл посилив руйнування шельфу в останні роки.
Точка фіксації стає причиною дестабілізації
Дослідження підкреслює важливий зсув: точка фіксації, яка колись стабілізувала шельф, поступово стала джерелом нестабільності на чотирьох різних етапах. Ця модель колапсу шельфового льодовика може служити застереженням для інших антарктичних шельфових льодовиків, які демонструють подібні ознаки ослаблення.
Постійна втрата цих плавучих шельфових льодовиків може значно збільшити внесок Антарктичного крижаного щита в підвищення рівня моря. Розуміння цих динамічних процесів є життєво важливим для більш точних прогнозів і готовності до наслідків зміни клімату.
