Протягом десятиліть світ переважно уникав ядерних випробувань, дотримуючись неофіційного мораторію, закріпленого в Договорі про всеосяжну заборону ядерних випробувань (CTBT) 1996 року. Але тиск щодо відновлення тестування зростає через зусилля з модернізації, старіння арсеналів і політичну риторику. Незважаючи на те, що США не ратифікували ДВЗЯВ, вони проявляли стриманість з 1992 року, але це може змінитися, оскільки політики вважають випробування необхідними для підтвердження надійності зброї.
Кінець стриманості?
Нинішня ситуація є нестійкою. Північна Корея залишається єдиною країною, яка провела ядерні випробування цього століття (у 2017 році), тоді як інші країни технічно дотримуються духу ДВЗЯЯ. Сполучені Штати покладаються на програму управління запасами, яка передбачає невибухові експерименти та комп’ютерне моделювання для перевірки функціонування ядерної зброї. Однак сумніви щодо старіння компонентів і довгострокової надійності арсеналу посилюють заклики до тестування в реальному часі.
Чому це важливо? Табу на ядерні випробування було наріжним каменем стратегічної стабільності. Порушення цього табу може мати каскадний ефект, оскільки інші країни, включаючи Росію, Китай і потенційних дистриб’юторів, можуть відчувати себе змушеними наслідувати їх приклад. Це може спровокувати нову гонку озброєнь, підриваючи десятирічні зусилля з контролю над озброєннями та збільшуючи ризик випадкової ескалації.
Наука за ядерною сертифікацією
Ядерна зброя працює за допомогою двох основних реакцій: поділу (розщеплення важких атомів) і злиття (об’єднання легких атомів). Сучасна зброя використовує ділення, щоб ініціювати синтез, збільшуючи руйнівну силу. Історично випробування на вибух були єдиним способом перевірити, чи правильно відбувалися ці реакції.
Сьогодні США використовують субкритичні експерименти на таких об’єктах, як Національний випробувальний полігон Невади. Ці випробування передбачають підривання вибухових речовин навколо плутонієвих ям – серця ядерних боєголовок – без досягнення самопідтримуваної ланцюгової реакції. Дослідники використовують рентгенівські промені та інші діагностичні методи для вивчення поведінки матеріалів в екстремальних умовах.
Чому це важливо? Плутоній з часом старіє, потенційно погіршуючи його продуктивність. Ці підкритичні експерименти оцінюють надійність зброї, але деякі вчені кажуть, що вони не можуть повністю відтворити складність повномасштабного вибуху.
Ризики та наслідки
Перші ядерні випробування були проведені в атмосфері, поширюючи радіоактивні опади та завдаючи серйозної екологічної та медичної шкоди. Пізніше тестування було перенесено під землю, щоб стримати забруднення, хоча аварії все одно траплялися. Поточні підкритичні експерименти не викликають наслідків, але повернення до вибухових випробувань неминуче викличе екологічні та геополітичні проблеми.
Глобальні наслідки серйозні. Відновлення тестування може:
- Прискорити розповсюдження ядерної зброї, оскільки країни, які не мають зброї, прагнуть створити власні засоби стримування.
- Підривати міжнародні договори про контроль над озброєннями, ускладнюючи майбутні переговори.
- Підвищити ризик прорахунку або випадкового застосування ядерної зброї, особливо в кризових ситуаціях.
“Поточна система контролю ґрунтується на моделюванні та експериментуванні, але запас міцності зменшується зі старінням зброї. Одна помилка може мати катастрофічні наслідки”. – Експерт з ядерної фізики
Підсумовуючи, потенційне відновлення ядерних випробувань означає небезпечну зміну глобальної безпеки. Хоча наукові побоювання щодо надійності арсеналу виправдані, ризики ескалації та поширення переважують будь-які передбачувані переваги. Збереження існуючого мораторію на випробування має вирішальне значення для запобігання новій ядерній гонці та підтримки стратегічної стабільності.
