Останні дослідження ставлять під сумнів давню теорію про існування величезного підземного океану на супутнику Сатурна Титані. Дані місії НАСА «Кассіні», які раніше вважалися доказом глобального океану рідкої води, тепер вказують на більш складну внутрішню структуру — ймовірно, це товстий напіврідкий шар, а не відкритий рідкий резервуар. Це відкриття ставить під сумнів попередні припущення про внутрішню динаміку Титана та його реакцію на гравітаційне тяжіння Сатурна.
Місія Кассіні та початкові результати
Протягом майже двох десятиліть місія Cassini збирала велику кількість даних про Сатурн та його супутники. Початковий аналіз припустив наявність глибокого океану під крижаним панциром Титана на основі спостережуваних деформацій у формі Місяця під час його обертання навколо Сатурна. Передбачалося, що рідкий океан дозволить корі Титану більше прогинатися під дією гравітації Сатурна. Однак ці початкові висновки не зовсім узгоджувалися з фізичними властивостями, отриманими з даних.
Ключ: час і в’язкість
Прорив стався завдяки повторному дослідженню часу, який потрібен Титану, щоб змінити свою форму. Дослідники під керівництвом Баптіста Журно з Університету Вашингтона виявили 15-годинну затримку між піком гравітації Сатурна та реакцією Титана. Ця затримка вказує на високу в’язкість внутрішньої частини, тобто для деформації супутника потрібна значна кількість енергії.
«Кількість енергії, розсіяної на Титані, була набагато більшою, ніж очікувалося в сценарії глобального океану». – Доктор Флавіо Петрічка, Лабораторія реактивного руху NASA.
Цей рівень розсіювання енергії не сумісний із простою моделлю океану, заповненого рідиною. Натомість нова модель передбачає товстий напіврідкий шар, що містить воду та лід під величезним тиском.
Чому це важливо
Титан є унікальним у нашій Сонячній системі як єдиний світ, окрім Землі, на поверхні якого є стабільна рідина. Однак ця рідина не вода, а метан, через надзвичайно низьку температуру на супутнику, близько -183°C (-297°F). Розуміння внутрішньої структури Титана має вирішальне значення, оскільки воно допомагає нам зрозуміти еволюцію планет і потенціал підземних середовищ, які можуть підтримувати складну хімію.
Ці висновки також підкреслюють важливість уточнення наукових моделей у міру появи нових даних. Те, що колись здавалося чітким прикладом глобального океану, тепер виглядає набагато складнішим і неоднозначнішим.
Нова модель: напіврідка маса, а не океан
Переглянута модель припускає, що шар води на Титані настільки товстий і знаходиться під таким величезним тиском, що вода поводиться інакше, ніж на Землі. Напіврідка консистенція пояснює спостережувану затримку деформації, водночас дозволяючи деяку ступінь зміни форми підтримуватися під впливом гравітації Сатурна. Це відкриття істотно змінює уявлення наукової спільноти про внутрішній склад Титана.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, надає вагомі докази проти попередньої гіпотези, відкриваючи нові напрямки для дослідження складної внутрішньої динаміки супутника.
Ці висновки підкреслюють, що навіть, здавалося б, усталені теорії необхідно переглядати в міру появи нових доказів. Інтер’єр Титана залишається динамічною та інтригуючою областю досліджень.
