Більшість акторів приходять на знімальний майданчик після того, як отримують професійну освіту. Багато з них дебютують на театральній сцені, а потім починають кінокар’єру.
Але є і виключення з правил: у радянському кіно було чимало прикладів того, як педагогам не вдалося розгледіти акторського таланту в тих, хто незабаром став легендою. Кого не взяли в театральні вузи, а хто і не намагався туди потрапити – далі в огляді.
Юрій Нікулін у своєму першому фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 (36 років)
Напевно, в акторський талант Юрія Нікуліна вірив тільки його батько, який був керівником театрального гуртка. Після школи Нікуліна призвали до армії, де він прослужив 7 років – з 1939 по 1946 рр. Він пройшов всю війну, при цьому мрії про сцену його ніколи не залишали. В останній рік служби Нікулін займався постановками аматорських вистав та організацією концертів. Після цього він вирішив вступити до ВДІКУ, але ні там, ні в інших театральних вузах ніхто з педагогів не повірив у те, що він може стати актором: в один голос говорили, що у нього є талант і артистизм, але при цьому він абсолютно не підходить для кіно. Тоді Нікулін був змушений подати документи в студію клоунади при Московському цирку на Кольоровому бульварі. Це і вирішило його долю, назавжди пов’язавши її з цирком. Але в кіно Нікулін все-таки потрапив – коли для зйомок фільму «Дівчина з гітарою» режисерові знадобився комедійний персонаж. В цьому амплуа Нікулін виглядав дуже переконливо, і з тих пір йому часто стали пропонувати подібні ролі. Так легендарний артист довів, що починати кінокар’єру можна і в 36 років.
Народний артист СРСР Юрій Нікулін
Ія Саввіна у своєму першому фільмі *Дама з собачкою*, 1960 (24 роки)
Ія Саввіна з дитинства любила літературу і мріяла вступити на філфак МГУ. Але коли вона приїхала в Москву, виявилося, що прийом медалістів на філфак вже закінчився, і дівчина вступила на факультет журналістики. Паралельно з навчанням Саввіна брала участь у постановках студентського театру МГУ. На університетській сцені її вперше і зауважив актор Олексій Баталов. Разом з режисером Йосипом Хейфицем вони вже кілька місяців шукали головну героїню на роль у фільмі «Дама з собачкою», і непрофесійна молода актриса здалася йому ідеальною кандидатурою. Режисер поставився до цієї ідеї скептично, сама Я не вірила в успіх цієї затії, але кінодебют виявився дуже успішним – її робота була відзначена спеціальною премією на Міжнародному кінофестивалі в Каннах. З тих пір Саввіна продовжувала зніматися в кіно, освоюючи ази акторської професії прямо на знімальному майданчику.
Народна артистка СРСР Ія Саввіна
Інокентій Смоктуновський в своєму першому фільмі *Як він брехав її чоловікові*, 1956 (31 рік)
Інокентій Смоктуновський був закоханий в театр із самого дитинства. Правда, його дебют на сцені завершився повним провалом: у день прем’єри вистави шкільного драмгуртка 6-класник так нервував, що розреготався від хвилювання прямо на сцені і так і не зміг зіграти свою роль. В результаті з гуртка його вигнали. Але мрії про театр його не залишали: він влаштувався працювати в театр статистом, поступив в школу кіномеханіків, але тут почалася війна, яка зруйнувала всі його плани. Смоктуновський пішов на фронт, і заняття в театральній студії при Красноярському театрі вдалося відновити тільки після закінчення війни. Перший час відсутність професійної підготовки йому дуже заважало: на сцені він був затиснутим, його мова була дуже тихою і невиразною. З-за конфліктів з режисером через рік Смоктуновського вигнали з театру. В його талант довго не вірили режисери, йому відмовили у всіх столичних театрах. Перший успіх прийшов до нього тільки в 32 роки, коли Георгій Товстоногов повірив в його талант і дав головну роль у спектаклі «Ідіот». Після прем’єри Смоктуновський прокинувся знаменитим. Тоді ж відбувся і його кінодебют – в короткометражці «Як він брехав її чоловікові» і фільмі «Солдати». А всесоюзна популярність прийшла до нього в середині 1960-х роках, після виходу фільмів «Моцарт і Сальєрі», «Гамлет» і «Бережись автомобіля».
Народний артист СРСР Інокентій Смоктуновський
Одна з перших ролей Тетяни Пельтцер у фільмі *Прості люди*, 1945 (41 рік)
Тетяна Пельтцер народилася в родині відомого актора і режисера, який був для неї не тільки батьком, а й головним учителем і наставником. Ази акторської професії вона переймала у нього. Відсутність спеціальної освіти заважало її кар’єрі. Непрофесійну актрису взяли в допоміжний склад Театру ім. Моссовєта, але незабаром звільнили за профнепридатність. В 30 років вона почала працювати друкаркою, довгий час працювала на заводі Лихачова, але потім все ж повернулася в театр. Правда, їй пропонували ролі другого плану. Кінодебют Тетяни Пельтцер відбувся тільки в 1943 р., коли 39-річна актриса отримала невелику епізодичну роль у фільмі «Вона захищає Батьківщину». Тоді її імені навіть не було в титрах. Першу велику роль вона зіграла в 41 рік, у фільмі «Прості люди», при цьому картина пролежала на полиці 11 років. Визнання прийшло до неї майже в 50 років!
Народна артистка СРСР Тетяна Пельтцер
Перша помітна роль Савелія Крамарова у фільмі «Їм було дев’ятнадцять…», 1960 (25 років)
Савелія Крамарова після школи не взяли ні в один з театральних вузів – ні зовнішність, ні здатності не справили ніякого враження на екзаменаторів. Тоді йому довелося вступити в Московський лісотехнічний інститут. Якийсь час він працював за спеціальністю, але продовжував мріяти про зйомки в кіно. І тоді Крамаров зважився на відчайдушний крок: він розіслав свої фотографії по всьому кіностудіям країни. І несподівано для себе отримав запрошення на роль солдата Петькина у фільмі «Їм було дев’ятнадцять…». Так у 25 років він почав свою кінокар’єру. А перший гучний успіх прийшов до нього в 32 роки, після зйомок у фільмі «Невловимі месники». Тільки в 1972 р., в 38 років, Крамаров вступив до ГІТІС і здобув акторську освіту. Але навіть після цього його не прийняли ні в один з театрів.
Заслужений артист РРФСР Савелій Крамаров
