МИХАЙЛО ХАЗІН
У мене було відчуття, що цю серію потрібно припиняти, оскільки я виговорився (на якийсь час вже точно), але життя підкидає все нові і нові сюжети. Ось і зараз, я, прочитавши інтерв’ю Андрія Кобякова зрозумів, що є одна принципова тема, яка потребує обговорення.
Тема ця — відновлення інформаційного потоку, який описує важку життя російських громадян. Ні, це, безумовно, чисті факти, рівень життя падає, малий і середній бізнес закривається, в країні вже сьомий рік йде економічний спад. Але офіційна позиція уряду і ЦБ полягає в тому, що все чудово і чудово, має місце економічне зростання, розквіт і процвітання і тільки корупція з боку друзів Путіна псує наші відносини з чудовими західними партнерами.
Але на цьому тлі з’являється все велику кількість інформації (в тому числі, вкинута і Росстатом, і РАНХиГСом, і ВШЕ та іншими урядовими і ліберальними структурами), як насправді у нас все погано. І ось тут має місце якась явна проблема. Адже ліберальна група міцно входить в російську еліту, у неї міцний і надійний шматок, який у неї ніхто не відбирає. Незважаючи на, до речі, активний народний протест. У 90-ті роки наша еліта (в тому числі і її ліберальна частина) прийняла тверде рішення: внутрішні розборки на народ не виносимо, це надто небезпечно, народ повстає проти всієї еліти, а не проти окремих її представників. І цей пакт майже 20 років виконувався. Що змінилося зараз?
Зазначимо, що це ж питання виникає, коли починаєш уточнювати позицію тих, хто кричить: «Так, вони там всі одним миром мазані, Путін самий головний ліберал!» Може бути, апріорі я сперечатися не буду. Але — питання задам. Якщо там все так «схвачено» і позиція еліти єдина, то звідки всі ці «неподобства» з витоком інформації? Невже підступи «ворогів»? А для чого? Звалити «криваву корупційну кліку» Путіна? А чому тоді вони ніколи не лаяли Кудріна, Сілуанова або Набіулліна? Невже за кристальну особисту чесність? А Чубайса? Теж за чесність? Ну вже тут, вибачте ніяк не повірю.
Загалом, вилазять різні невідповідності. З якими не дуже зрозуміло що робити в рамках концепції «всі вони одним миром мазані». Можна, звичайно, припустити, що є внутрішні клани, у яких одні цілі, але які трошки конкурують, але не будуть же вони підривати власні інтереси, з точки зору свого елітного статусу! Зрештою, антиеліта і контреліти ніхто не відміняв і такий ризик, прямо скажемо, неприпустимий! З точки зору будь-якого розумного людини. І гаразд би чогось не розуміли, але досвід 90-х нікуди дітися не міг, люди все ті ж.
І виходить, що відповідь про «мазані одним миром» не проходить. Ну ось зовсім… Він не відповідає на принципові моменти, без яких пояснити поточну ситуацію неможливо. І навіть транзит влади тут не допоможе, на прикладі кінця 40-х — початку 50-х років видно, що внутрішньоелітні сутички того часу ніяк не просочувалися в народ, по відношенню до нього еліти виступали абсолютно єдиним цілим. Як, до речі, і в США під час виборів, особисті звинувачення є, а системних все одно немає.
І виходить, що відповідь потрібен інший. У мене він є, я його багато разів пред’являв і зараз повторю з поясненням того самого принципового моменту, який викликав суперечності. Вся справа в тому, що в нашій країні еліта складається з кількох груп, у яких абсолютно різні цільові показники. Або, інакше, що належать до різних глобальних проектів. Принципово різним. Так, ліберальна частина еліти, взагалі, не переймається долями Росії і її громадян, вона вирішує інші завдання і громадяни її цікавлять лише настільки, наскільки їх можна використовувати для вирішення своїх завдань.
При цьому саме ця група майже 20 років формувала «під себе» всю систему виконавчої влади. А в сфері економіки і фінансів продовжує це робити досі. І практично весь бізнес сформований цією групою, причому в процесі приватизації. Ті бізнес-структури, які виникли до приватизації і зберігали від неї деяку незалежність були цілком цілеспрямовано ліквідовані в процесі дефолту 1998 року (і саме для вирішення цієї задачі дефолтів було зроблено два, не тільки, банківський, але і суверенний). Загалом, це сильна група.
Але й назвати альтернативну групу «патріотичної» теж не зовсім вірно. Справа в тому, що кілька альтернативних груп і те, що вони виглядають більш або менш єдине (виник навіть такий смішний термін «силовикам») чисто ситуативний момент: вони намагаються, нарешті, змістити ліберальну групу зі своїх позицій. Причин до цього багато, в тому числі і відібрати не зовсім чесно нажите добро, але головна причина все-таки в іншому. Ліберали отримали свої повноваження (в тому числі і взаємодія з транснаціональною фінансовою елітою і бреттон-вудські інститути) не просто так, а в обмін на гарантію нормального розвитку економіки. Оскільки багатства всіх елітних груп повинні розширюватися, а не зменшуватися.
І якщо для лібералів роль Росії в світі не грає ролі (насправді, для самих просунутих, начебто Чубайса, вже грає, оскільки статус представника еліти в не самій маленькій країні світу це зовсім не те ж, що роль приживали при якому не найшанованішому дослідному інституті; подивіться на Ілларіонова, який досі не може пробачити, що його, посадили на найвищу зарплату), то для інших елітних груп це питання принципове. Крім того, їм потрібна гарантія власності (легітимація якої сьогодні носить цілком транснаціональний характер), а це сьогодні, можливо, тільки через лібералів.
Так от, обидві ці завдання ліберальна елітна група сьогодні в Росії не виконує. Економічного зростання в країні немає вже більше 6 років, а спроби щось там легалізувати через лібералів може скінчитися дуже погано. Причому на Заході прямо і чесно говорять, чому представники російської ліберальної еліти втратили міжнародний авторитет: вони погано борються з Путіним! Питання про те, що вони можуть зробити тут носить суто риторичний характер.
Відзначимо, що поява Трампа (тобто альтернативної від «Західного» глобального проекту елітної групи) в США створило для неліберальних елітних груп у Росії шанс. Я їм, до речі, пропонував створити відповідні (тобто для взаємодії з вартими за Трампом елітними групами) інститути в процесі виборів 2016 року. Але вони або не зрозуміли, або не змогли. В результаті ефективність роботи з Трампом вкрай низька і справа тут зовсім не в «комісії Мюллера». Так що зараз їм потрібно придумувати нові варіанти дій. Втім, це я вже відволікаюся.
Так от, якщо припустити, що у нас є різні елітні групи, що належать до різних глобальних проектів (а є ще й більш дрібні групи, регіонального та національного рівня), то картина стає набагато зрозумілішою. Питання йде не про те, як еліті консолідуватися, як це було наприкінці 90-х — початку 2000-х, а про те, що одну з великих елітних груп (по майну — найбільшу) необхідно відсторонити від важелів влади, по суті, переглянути елітні угоди кінця 90-х. А решта групи повинні переструктуризироваться і розділити повноваження.
А їм складно, оскільки вони свої проектні інститути не сформували. У владі, особливо серед силовиків, досить багато прихильників соціалізму (тобто “Червоного” проекту), але немає ідеологічних інститутів, які чітко сформулювали, як і що треба сьогодні робити і взагалі, що, власне, потрібно говорити народу і своїм прихильникам. Аналогічна ситуація з монархістами. Ні, вони, звичайно, з РПЦ (точніше, з її прозахідної частиною) дружать, вони тягнуть «царевича Гошу» і так далі, але ідеологія і у них не простроена: і вуха Ватикану стирчать, і європейської еліти у вигляді Гогенцоллнеров, до яких горезвісний царевич і належить, і навіщо вони провокують народ Колчаками, Маннергеймами пр. І так у всіх.
І в результаті, замість ідеологічної сутички (для якої є всі підстави), результати якої, втім, зумовлені, оскільки після пенсійну реформу вже 90% громадян підтримують Сталіна, має місце сутичка бульдогів під килимом. А оскільки світу в цій сутичці бути не може (чи як там в Горці? «Може залишитися тільки один!» У сенсі, перемогти має один глобальний проект), все неподобство і лізе з-під килима назовні!
У такій ситуації справа і до Громадянської війни може дійти, оскільки вкрай важлива тема. А оскільки вона викликана об’єктивними обставинами (російська ліберальна група ослабла не за своєю ініціативою, а тому, що є частиною транснаціональної фінансової еліти, яка втратила головний механізм свого контролю над світом), то і відкласти питання ніяк неможливо. Так що у нас реально транзит влади, але от тільки не зміна Путіна, а зміна внутрішньоелітного консенсусу. І виходячи з цього розуміння і потрібно розбиратися з ситуацією.
