Всі мені казали не лізь в гарячу тему, інакше нарвешся на критику і лайку в свою адресу. Мало тобі, що кавказький хан Ільхам Алієв розгнівався і послав за тобою свій особистий літак? Але Лапшин не був би Лапшиним, якби приїхавши на тиждень в рідній Єкатеринбург не вивчив би саму конфліктую тему 2018 і вже 2019 року – будівництво Храму Святої Катерини в центрі столиці Уралу. З цією метою я присвятив три дні тому, щоб зустрітися з усіма сторонами і спробувати зрозуміти, де ж істина в суперечці. Бути в місті великого і красивого храму, або бути парку на березі Ісеті? Нижче я розповім, до яких висновків прийшов і після цього можете набрати тухлих помідорів і покидатися їм у вашого покірного слугу. Тільки вислухайте спочатку.
Всі хто мене знають – не дадуть збрехати, більшого правдошукача знайти складно. Я судився з УФМС Росії в Москві, захищав права гастарбайтерів в Єкатеринбурзі, засуживал авіакомпанії і нечистих на руку роботодавців не сплачували їх працівникам зарплату. Навіть до США та Ізраїлю добрався і тільки ледачий тель-авивец не розповість вам про неспокійного блогера Лапшина з його загостреним почуттям справедливості. Мене звинувачували в проплаченості з боку Азербайджану, коли розповідав про розбиті дороги Вірменії. Мене підозрювали в заказуху з боку Держдепу США і Сороса, коли писав в підтримку протестів на Болотній в Москві, а коли написав замітку у підтримку знесення єкатеринбурзькій телевежі два роки тому – я став агентом впливу Єдиної Росії. Трохи не забув про жителів Придністров’я, які обурювалися моїми статтями щодо майбутнього устрою Молдови і запевняли, що я працюю на Румунію. Це я до того, що вже починайте придумувати, чиї грошики я відпрацьовую в даний момент – точно не без сіоністської змови. Жарт.
А тепер по справі.
Для далеких від Єкатеринбурга людей розповідаю: три роки тому в місті вирішили побудувати храм. Спочатку в одному місці – громадськість була проти, потім в іншому – знову проти. Тепер у третьому. Причини щоразу були різні, починаючи від того, що хтось вважав що в місті занадто багато церков і закінчуючи тим, що новий проект не вписується в архітектурний ансамбль Єкатеринбурга. Я мандрівник і правдошукач, але в ландшафтному дизайні та архітектурі мегаполісів розумію дуже мало. І ви, дорогі друзі теж в масі своїй мало що розумієте в цьому питанні. Зате я можу сказати, що на мій погляд красиво, а що ні.
Майже три десятиліття (з 1990 року) у центрі міста височів без перебільшення жахлива недобудована телевежа, закинута відразу після розпаду СРСР. І не тільки з-за економічної кризи, але в першу чергу з-за виявлених дефектів, які зробили вежу бомбою уповільненої дії, вона банально могла в якийсь момент завалитися. Чим більше цей залізобетонний монстр стояв у стані занедбаності під дощами і вітрами, тим більше ставав небезпечним. І як корінний екатерінбуржец скажу – недобудована вежа спотворювало місто. Вона мені не подобалася. Ще й навколо вежі все було перерито, валялися гори будівельного сміття, бетонних блоків. І це в центрі міста, поряд з цирком. Про два десятки суїцидників, стрибнув зверху ми вже говорили? Про наркоманів і бомжів?
Декілька років тому почалося обговорення знесення вежі. Центр міста і так щільно забудований і кожен метр землі на вагу золота, а тут такий собі монстр займає місце, ще і впасти може. Влада міста все порахували і вирішили знести башту. Що відбувається далі? Раптом починається громадський рух за збереження страшної аварійної башти. Сотні молодих людей виходили на акції протесту “Залиште нам нашу вежу”, цілі хороводи навколо вежі водили, розлякуючи зграї бродячих собак і спотикаючись об купи сміття. Мені це було незрозуміло – це ж ганьба, ганьба для третьої столиці Росії. Що красивого і коштовного вони знайшли в цьому радянському недобудові?
Нарешті, в 2018 вежу урочисто знесли до радості більшості городян. Для тих же, хто бився за порятунок монстра настали дні жалоби. День, або два сумували. Але знаєте, що цікаво? Минуло кілька днів після знесення вежі і про неї відразу забули. Техніка розбирала завали і розчищала запаскуджений сміттям ділянку, а протестувальники урочисто перебазувалися на нове місце сутички – ворог не дрімає.
Зараз на місці знесеної вежі будують міський стадіон. Один з найбільших в регіоні.
Нове місце битви з силами зла було визначено на березі міського ставу приблизно в двох кілометрах на північ від благополучно прибраній страшній вежі. Там влада вирішили будувати Храм Катерини, причому частина храму захоплювала приблизно півтора десятка дерев (я не перебільшую, саме там що про півтора десятка дерев йшла мова) в невеликому парку. Люди вийшли на захист парку –
Я парки люблю і позбавляти рідне місто зелених зон не дозволю. З цією метою я відправився на місце битви сил добра і зла, до міського ставу в Єкатеринбурзі –
Ось так виглядає цей парк, частина якого хочуть пустити під будівництво храму. Власне, якщо подивитися на план об’єкта, то парк втратить менше, ніж 30% своєї площі. Основна його частина залишиться. Іншими словами, парк не те що знищують – його трохи “урізують”. Все одно мені це не подобається, тут я солідарний з городянами ведуть боротьбу за збереження кожного деревця –
Навесні парк виглядає не дуже, все сіре. Влітку буде гарніше, коли зацвіте трава і дерева вкриються листочками –
Приблизно ось тут постане майбутній храм, трохи за тим великим деревом. Те місце, звідки я зараз фотографую – нікуди не дінеться. Храм займе приблизно третю частину цієї картинки. Ті ж посадки, що доведеться прибрати – їх просто перенесуть на сотню метрів в сторону і пересадять. Ще й прикрасять парк, інвестують у нього мільйони доларів і відверто ріденького парку з газонами, де какають собачки, зроблять реально красивий парк з усією супутньою інфраструктурою –
Зараз я стою спиною до міського театру драми і те, що навколо мене – дуже мені не подобається. Облізлі і побиті ступені, кострубата набережна, графіті, відбита плитка, сміття. Все це теж будуть доводити до розуму. Ні, тут не планується другий храм, а просто тут все переобладнують і зроблять красиво. Ще й парк розширять і та земля, що піде під храм, її “компенсують” частково біля фонтану –
Поклавши руку на серце, мені і фонтан не дуже подобається. Краще б тут був парк. Де були протестувальники, коли все тут заклали бетоном і вирубали сотні дерев? На моїй пам’яті, в дев’яностих роках, коли був дрібним пацаненком, тут росли дерева. Потім стало “це”. Вам подобається фонтан? Мені немає. Якщо його знесуть буду тільки радий, ось тільки його зносити ніхто не збирається –
А давайте піднімемося на дах ось цього здоровенного білого хмарочоса? Поглянемо на парк зверху. Це будівля уряду Свердловської області і в принципі туди просто так не потрапиш, але я домовився –
Спочатку ліфт, потім сходова клітка, а тепер залізні сходи прямо на дах –
Плюс, вся та територія між фонтаном і Театром драми буде доведена до розуму і стане перлиною міста з квітами, газонами та іншими приємними оку речами –
А ця частина парку взагалі не буде порушена майбутнім храмом –
Ось яким влада міста задумали проект –
Фактично, парк не знищується, а навпаки розростається. Відкрутіть статтю вгору, де панорама з даху адміністрації. Там біля фонтану дерев немає зовсім в наші дні – там тьмяна трава, а за планом майбутній парк в зміненому вигляді буде підступати прямо до фонтану –
Плюс, генеральний план будівництва передбачає облаштування набережної далі, від Театру Драми до вулиці Челюскінців і Макар’ївського мосту. Там буде продовження парку. Іншими словами, через два роки місто отримає паркову зону приблизно втричі більшу, ніж зараз в цьому місці.
Народ, я не полінувався зустрітися з усіма зацікавленими сторонами. Наприклад, з Ігорем і Тетяною Алтушкиными, які будують храм та прилеглу територію. Так, ви правильно зрозуміли – це той самий бізнесмен Ігор Алтушкін, у 2004 році створив «Русскую мідну компанію», яка стала третім за величиною виробником міді в Росії. Він входить в список Forbes і займає 33 місце серед найбагатших людей Росії. Також, міськими проектами, включаючи майбутній храм займається інший відомий уральський підприємець, Андрій Козіцин, глава компанії УГМК і займає приблизно 45 місце найбагатших людей Росії за версією того ж Forbes. Я зустрівся з головним священиком Храму на Крові, батьком Максимом. І я зустрічався з людьми в Адміністрації Єкатеринбурга, які займаються міськими проектами.
Я хотів зустрітися та поспілкуватися з організаторами протестів. Я звернувся у Фонд Навального – мене навіть не удостоїли відповіді. Я писав ряду активістів тут, в Єкатеринбурзі – так-решт і не зміг знайти, хто і за що відповідає. Склалося відчуття, що в таборі протестувальників панує певний хаос. Довелося обмежитися тим, що поспілкувався з власними друзями та рідними в Єкатеринбурзі і запитав їх думку щодо будівництва храму.
Доводи противників храму
Ми проти олігархів, які без нашої згоди будують в місті що хочуть. Вони всі злодії, у них все схоплено, все підкуплені, вони втілення зла.
В місті і так багато храмів, вистачить вже.
Ми проти вирубки дерев у цьому парку, де буде храм.
Доводи прихильників храму
Парк не тільки не знищать, але наборот, розширять.
Новий і незвичайний храм зробить місто красивішим і привабливішим для туристів
Храм і облагороджена паркова територія навколо нього зроблять місто зручнішим для життя.
Мої висновки
Мені здається, що боротьба ведеться не стільки проти храму і за збереження парку, скільки проти конкретних підприємців, які на думку частини городян занадто сильно впливають на прийняття рішень. Люди звичайно щире думають, що слід на смерть стояти за кожне деревце. Але фактично “ляльководи” керуючі протестами переслідують цілі далекі від паркових.
Я, як і ви – не великий фанат олігархів. І згоден з вами, що розшарування суспільства на бідних і багатих в наші дні просто зашкалює. Один отримує 20 тисяч рублів на місяць, а інший літає на своєму особистому літаку. Це все зрозуміло. Але давайте приберемо ці дурні стереотипи, які заважають нам мислити логічно. Місту і суспільству потрібні гроші. Є люди, готові свої кровні гроші вкладати в інфраструктуру Єкатеринбурга. Не виводити в офшори, не скуповувати острови між Домініканою і Пуерто-Ріко, а вкладати у свою країну і своє місто. Ці люди облаштовують міські лікарні, відправляють сотні онкологічних дітей на лікування, будують будинки, парки, створюють підприємства і забезпечують роботою багато тисяч городян. Вони хочуть побудувати храм. За свої гроші. Припустимо, вам храм не подобається. Але давайте виходити з того, що зациклюватися на храмі неправильно. По-перше, більшості він все ж подобається. По-друге, храм це мала частина тих інвестицій, що вони роблять в місті та області. Без цих самих олігархів, яких ми всі так любимо” – місто втратило б мільярди бюджетних грошей, а десятки тисяч залишилися б без роботи. Подумайте про це.
Думаєте, в Європі та Америці все інакше? Ось лише кілька прикладів. Рокфеллери, Ротшитльды, Вандербильды, Сорос… та той самий Дональд Трамп. Ці хлопці за своїм станам дадуть фору більшості російських мільярдерів. Але влада країн Заходу дали цим людям зелений світло – працюйте, інвестуйте, допомагайте розвивати країну. І сьогодні ці і багато інші імена стали загальними не тільки в Америці і Європі, але навіть у нас. Нікому не приходить в голову вимагати знести хмарочос Рокфеллер-центру в Нью-Йорку, збудований людиною, яка в 30-40 роки володів половиною світу. Навпаки, влада США раді кожному, хто несе гроші в казну. І також вихований народ. Тому і живуть в найбагатшій країні світу. Оскільки вміють рахувати гроші.
Багатьом французам не подобався знаменитий Центр Жоржа Помпіду в центрі Парижа. У свій час багато парижани протестували проти цього, м’яко кажучи, дивного будинку, вважаючи дурощами олігархів. Сьогодні туди не пробитися від натовпів туристів, причому багато хто з нас там теж постояли в чергах у каси –
А про Ейфелеву вежу хто не в курсі? Її вважали страшним каліцтвом, вбили геть старовинний Париж. Ви теж так вважаєте? Чи все ж радісно фотографуєте на її тлі? Вибачте за якість зйомки, бо місяць назад коли я був у Парижі безперервно лив дощ –
А в Нью-Йорку, коли в 1952 році добудовували штаб-квартиру ООН, сотні нью-йоркців протестували, мовляв, геть уродское будова, псує місто і закриває собою вид на Іст-Рівер. Сьогодні це символ Нью-Йорка і мені навіть довелося там виступати минулої весни з доповіддю –
Тому, в сукупності всього сказаного вище – я ЗА будівництво храму. А тепер гайда за тухлими помідорами і розкажіть, що я підкуплений силами зла.
