Перлина французької архітектури та чудовий палац марнославного монарха, Версаль створювався, щоб підкреслити велич «короля-сонце», Людовіка XIV. Але на всю розкіш тут не було передбачено жодного туалету.
До правління Людовика XIV резиденцією французьких монархів був Лувр, але через деякий час «король-сонце» задумав побудувати новий палац у передмісті Парижа. Офіційною причиною будівництва називалися побоювання короля за своє життя. Він неодноразово повторював, що політичні інтриги не дають йому спокійно спати, тому потрібно перенести резиденцію подалі від паризьких змовників.
Насправді причина полягала в іншому.
Замок Фуке Во (Vaux-le-Vicomte).
Побувавши у міністра фінансів Фуке, Людовік XIV побачив палац, який був набагато красивіше і привабливіше Лувру. А монархи не люблять, коли хтось демонструє свою перевагу.
У той же вечір Людовик XIV наказав з’явитися до нього архітекторам Луї Ліво, Жюля Ардуен-Мансару і парковому планувальником Андре Ленотру. Вони отримали завдання: створити нечуваний по красі палац, який відображав би все велич французького короля. Так почалася історія Версаля. А Фуке поплатився за вражене самолюбство Людовика XIV і був заарештований в тому ж 1661 році.
Версальський палац. Pierre Patel, 1668 рік.
Людовик XIV наполегливо акцентував увагу архітекторів на те, що палац повинен бути побудований якісно і в найкоротші терміни. Але так не виходило. У Версаль відправили тисячу робітників. Потім ця цифра зросла в 30 разів. Коли країна ні з ким не воювала, на зведення палацу і вирушали солдати. Люди в буквальному сенсі працювали і вдень, і вночі. З-за цього в темний час доби почастішали нещасні випадки зі смертельним результатом. Спочатку цю інформацію приховували від короля, але, коли правда спливла на поверхню, монарх наказав виплатити сім’ям загиблих щедру компенсацію.
Мармуровий двір Версальського палацу, на місці якого раніше знаходився мисливський будиночок.
Гроші на зведення комплексу бралися з казни. Але поступово потік коштів висихав. Тоді король переклав цю місію на придворних. Кожен дворянин, якому виділялися апартаменти у Версалі, під час Дев’ятирічної війни повинен був самостійно оплачувати їх будівництво.
Малі апартаменти Короля у Версалі.
Швидке зведення і брак коштів мали і зворотний бік. Безліч камінів не функціонували, на вікнах і дверях виднілися зазори, з-за чого в приміщеннях гуляв вітер, та й весь палац був дуже холодним.
Палацова церква Версаля.
Але найдивніше те, що при всій пишності палацу архітектори не спроектували жодного туалету! У короля з королевою були для «цих» справ пересувні кабінки, а придворні справляли нужду де доведеться. В галереях Версаля можна відшукати чимало закутків, ніш. Раніше вони закривалися важкими портьєрами. Саме там аристократія влаштовувала «громадські туалети».
Дзеркальна галерея. Версаль.
Головні апартаменти королеви Франції.
До речі, саме тоді «король-сонце» видав указ про те, щоб у Версаль всі були щедро залиті духами. Одні міцні аромати перебивали інші. Багато екскурсоводи стверджують, що у віддалених куточках Версаля досі стоїть смердючий запах.
Малі апартаменти і бібліотека Людовика XVI.
Роботи по зведенню Версаля продовжилися і після смерті Людовіка XIV. Зміст палацу обходилося подальшим монархам в копієчку. А під час Французької революції 1789 року чудовий комплекс був безжально розграбований. Щоправда, коли до влади прийшов Наполеон, він задумав відродити велич Версаля, але йому це не вдалося.
Символ «короля-сонце» на решітці забору Версаля.
Людовик XIV приймає принца де Конде у Версалі. Жан-Леон Жером, 1878 рік.
Повернення Бурбонів до влади самим позитивним чином позначилося на долі палацового комплексу. Його відновили, а потім зробили музеєм.
Джерело: http://playman.com.ua/
